Антоніо Буеро Вальєхо

(1916-2000) вважається найважливішим іспанським драматургом повоєнного покоління. Під час громадянської війни в Іспанії служив санітаром в армії республіканців, за що згодом був ув’язнений на шість років.  У 1940-50-ті, відомі як «роки мовчання», Буеро Вальєхо примудрявся давати слово розтоптаним репресивним режимом Франко. Автор майже трьох десятків сповнених песимізму п’єс («Сон розуму», «Історія одних сходів», «Нині свято», «У палаючій пітьмі», «Слова на піску», «Ткаля снів») з елементами гострої соціальної та політичної критики. У пізніх драмах Буеро Вальєхо помітний вплив Бертольда Брехта, твори якого він перекладав.