Деніел Ліберман

Палеоантрополог, професор у Гарвардському університеті, завідувач кафедри еволюційної біології людини, член відділу органічної та еволюційної біології та автор. Деніел Ліберман — палеоантрополог, професор біологічних наук у Гарвардському університеті, завідувач кафедри еволюційної біології людини, член відділу органічної та еволюційної біології. Освіту здобув у Гарварді та Кембриджі. Дослідження Лібермана стосуються людського тіла — як і чому воно розвинулося саме так, а не інакше та яке значення еволюції людини для сучасного розуміння здоров’я. Основні сфери його досліджень включають еволюцію здатностей до ходьби та бігу на великі відстані, вплив взуття на рухову біомеханіку та травми, еволюцію голови людини. Також Ліберман є директором Лабораторії біології скелета при Гарвардському університеті. На початку своєї наукової кар'єри він цікавився тим, чому людина має голову такої незвичної форми. Починаючи з 2004 р. більшість його досліджень стосувалися еволюції пересування людини, зокрема він намагався пояснити, чи були перші гомініни двоногими, чому еволюціонував біпедалізм, які біомеханічні проблеми вагітності виникають у жінок, як локомоція впливає на функції скелета та як люди навчилися бігати. У його статті 2004 року, написаній разом із Деннісом Брамблем «Біг на витривалість та еволюція роду Homo» була висунута теорія, що люди еволюціонували, займаючись бігом, збиральництвом та полюванням. Його дослідження щодо бігу в цілому, особливо босоніж, було популяризоване в бестселері Кріса Макдугалла «Народжені для бігу». Ліберман пробігав не один марафон босоніж, що принесло йому прізвисько Професор Босоніж. У своїх дослідженнях Ліберман поєднує експериментальну біомеханіку та фізіологію, палеонтологію та порівняльну анатомію. Він має постійні проєкти на місцях у Кенії та Мексиці. У Гарвардському університеті Деніел викладає курси з еволюції людини, анатомії та фізіології. На додаток до багатьох статей, він опублікував кілька книг, серед яких «Еволюція людської голови» та «Історія людського тіла».