Філіпп Соллерс

Філіпп Соллерс (справжнє ім’я Філіпп Жуайо, 1936–2023) – французький письменник, літературний критик, есеїст, автор двох десятків романів.

Народився в Бордо, в сім'ї заможного промисловця, у шістнадцять років вступив до школи єзуїтів у Версалі, звідки через рік його виключили за недисциплінованість (потайки читав забороненого для учнів Лотреамона тощо).

Його прихід у літературу вітали Ролан Барт і Наталі Саррот. Перший роман Соллерса «Дивна самотність» (Une curieuse solitude, 1958) був зустрінутий схвальними відгуками як правих (Франсуа Моріак), так і лівих (Луї Арагон), проте велика епоха в житті Соллерса почалася в 1960 році, коли він долучився до видання знаменитого нонконформістського журналу Tel Quel («Такий як є»). У 1967 Соллерс одружився з Юлією Крістевою, філософом-семіотиком, болгаркою за походженням. У 1973 році Соллерс опублікував експериментальний роман «Рай» (Paradis), написаний у вигляді однієї гігантської фрази без знаків пунктуації. Журнал Tel Quel проіснував до 1983 року (на зміну йому прийшов журнал L’Infini – «Нескінченність»). У тому ж році Соллерс робить черговий ідеологічний поворот – публікує роман «Жінки» (Femmes), який хоча і був написаний у традиційній манері, але мав скандальний успіх, викликаний портретами відомих французьких інтелектуалів, колишніх сподвижників Соллерса. Наступний скандал відбувається через десять років, коли з'являється роман «Секрет» (Le Secret, 1993), де Соллерс виступає на підтримку Папи Римського.

В наступні роки у Соллерса вийшли романи «Ательє» (Studio, 1997), «Непорушна  пристрасть» (Passion fixe, 2000), «Зірка коханців» (L'Etoile des Amants, 2002), «Божественне життя» (Une vie divin, 2006).

Соллерс відомий також як есеїст, автор яскравих робіт з теорії та історії культури.