Оксана Забужко

Оксана Забужко – українська письменниця, поетеса, есеїстка, літературознавиця та філософиня. Одна з найвпливовіших інтелектуалок сучасної України, чиї твори перекладені багатьма мовами й стали знаковими для української літератури після здобуття незалежності. Її творчість поєднує глибокий психологізм, феміністичний погляд на суспільство та переосмислення історичних процесів.  

Літературну діяльність Забужко розпочала з поезії – ще в дитинстві писала вірші, які батько дбайливо збирав. Однак її перша збірка так і не вийшла друком через політичні обставини. Вона здобула філологічну освіту, а згодом захистила дисертацію з естетики. Працювала викладачкою, а після здобуття Україною незалежності активно долучилася до літературного процесу. Проривом став роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), який викликав суспільний резонанс і відкрив нову сторінку в українській прозі.  

У творчому доробку Забужко понад два десятки книжок – поезія («Травневий іній»), проза («Сестро, сестро», «Музей покинутих секретів»), літературознавчі та філософські праці («Notre Dame d'Ukraine», «Філософія української ідеї», «Шевченків міф України»), есеї («З мапи книг і людей», «І знову я влізаю в танк»). Після 2022 року активно працює над темою російсько-української війни – її книга «Найдовша подорож» отримала міжнародне визнання.