Василь Стефаник

Василь Стефаник (1871 – 1936) – український письменник та громадський діяч. Василь народився в селі Русів Івано-Франківської області. Навчався у Русівській початковій школі, Снятинській міській школі, а потім у гімназіях в Дрогобичі та Коломиї, з якої він був виключений через участь у «Покутській трійці». Саме в ті роки Стефаник почав пробувати свої сили в літературі. Після завершення Дрогобицької гімназії він вступив на медичний факультет Ягеллонського університету в Кракові, але замість навчання він з головою поринув у літературне та громадське життя цього міста.

Після публікації своєї першої статті в 1890 році він почав активно займатися публіцистикою. Перші його літературні спроби якраз-таки припали на роки навчання в гімназії: у 1897 році в газеті «Праця» було надруковано 7 його новел. У 1899 році у Чернівцях було видано першу збірка прози Стефаника «Синя книжечка», а через рік з’явилася його наступна збірка під назвою «Камінний Хрест». Ще через рік – книжка «Дорога». Після цього Василь на тривалий час «замовк», але події Першої світової підштовхнули його до нового етапу в творчості: він написав 23 новели та кілька автобіографічних спогадів. Василь Стефаник вважається зачинателем експресіонізму в українській літературі.