Віктор Франкл

Віктор Франкл – повне ім'я Віктор Еміль Франкл – австрійський психіатр і психотерапевт, автор тридцяти книжок, був в'язнем нацистських концентраційних таборів під час Другої світової війни. Розробив психологічний підхід, відомий як логотерапія, широко визнаний як «третя школа» віденської психотерапії, після «першої школи» Зигмунда Фройда і «другої школи» Альфреда Адлера. Основою теорії Франкла було те, що первинною мотивацією людини є пошук сенсу життя, а головною метою психотерапії — допомогти людині знайти цей сенс. Батько Франкла був державним службовцем у Відні.

Молодший Франкл рано зацікавився психологією, і в середній школі вивчав психологію та філософію. Бувши студентом медичного факультету Віденського університету, виявляв особливий інтерес до вивчення депресії та самогубства і створив молодіжні консультаційні центри у Відні, успішно намагаючись зменшити кількість самогубств серед підлітків у місті. Здобувши ступінь доктора медицини в 1930 році, Франкл приєднався до колективу психіатричної лікарні «Ам Штайнгоф» у Відні, де з 1933 по 1937 рік очолював програму запобігання самогубствам серед жінок. Згодом заснував приватну практику, але, бувши євреєм, змушений закрити її після того, як нацистська Німеччина анексувала Австрію в 1938 році. Потім став головним неврологом у віденській лікарні Ротшильда, яка обслуговувала єврейське населення. Однак антисемітизм зростав, і в 1942 році Франкла і його сім'ю відправили до концтабору Терезієнштадт, де загинув його батько. У 1944 році вцілілих Франклів перевезли до Освенцима, де знищили його матір; його дружина померла пізніше в концтаборі Берген-Бельзен.

Спостерігаючи жорстокість і деградацію навколо себе, Франкл висунув теорію, що ті в'язні, які мали якийсь сенс у своєму житті, мають більше шансів вижити; сам він намагався відтворити рукопис книги, яку писав до свого полону. Після звільнення Франкл повернувся до Відня, де очолив неврологічне відділення Загальної поліклініки. Він створив класичну книгу «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі», яку він надиктував команді асистентів за дев'ять днів і яка розійшлася мільйонними накладами десятками мов. Франкл також викладав у Віденському університеті до 1990 року та в низці американських університетів. За кілька місяців до смерті опублікував книгу «Пошуки людиною остаточного сенсу і спогади: Автобіографія». Інститут ім. Віктора Франкла заснований у 1992 році у Відні для продовження його роботи.