Новинка
Сковорода - дітям
315 грн
для передплатників MEGOGO
Опис
Збірка містить вибрані байки Григорія Сковороди в переказі Олександра Виженка і малюнках-загадках Анни Сезон. Видання призначене для широкої аудиторії: від молодших школярів до їхніх батьків.
Ця книжка — не просто ілюстрована збірка байок. Це артбук, малюнки в якому незвичні, не завжди зрозумілі й подекуди абстрактні, але вони надають давнім реаліям новітньої форми і разом з ними стають цікавинкою для сучасних дітей. Як байки Григорія Сковороди приховують у собі мудрість, так і малюнки Анни Сезон приховують у собі загадки і спонукають розгадати таємниці їхніх образів.
Ілюстрації шокують читача, бентежать, веселять, можуть навіть і обурювати — і саме це дає поштовх до пізнання, розпалює бажання їх зрозуміти. Тексти Сковороди в оригіналі непрості навіть для дорослих. Ми спрощуємо їх сприйняття, зберігаючи авторський стиль і цілісність завдяки переказу письменника, казкаря та філософа Олександра Виженка, який два десятки років досліджував життя і творчість Григорія Сковороди, а завдяки ілюстраціям-загадкам перетворюємо читання байок на дитячу гру. У цій арт-грі ми змінюємо орієнтири, відкриваємо нові світи для вас і вашої дитини.
Кожна гра містить 4 частини: байку, малюнок, силу байки та підказку до малюнка від художниці.
Шановні батьки, підлітки, передпідлітки та діти молодшого шкільного віку, залежно від вашого «дозрівання», запрошуємо вас читати, розглядати й шукати сенси!
Категорії
Про автора
Григорій Сковорода – український філософ, поет, педагог і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і наступні покоління. Походив з козацького роду. У різні періоди свого життя він навчався у знаменитій Києво-Могилянській академії, але так і не закінчив богословську освіту. У 1745-1750 роках жив у Токаї, Угорщина, де був музичним керівником російської місії. Після повернення до Києва викладав поетику в Переяславі. Більшу частину 1753-1759 років працював репетитором у сина поміщика Степана Томари. Після цього протягом десяти років викладав поетику, синтаксис, грецьку мову та етику в Харківському колегіумі, але залишив цю посаду після особистих нападок на його вчення.
Переживши духовну кризу, він вирішив повністю присвятити своє життя Богові і жити в убогості. До кінця своїх днів він жив життям мандрівного релігійного відлюдника, подорожуючи лише з Біблією в рюкзаку і небагатьма іншими мирськими речами. Він зупинявся у різних друзів, часто даючи уроки в обмін на їжу і нічліг. За три дні до смерті, в 1794 році, він почав копати собі могилу і попросив, щоб на його надгробку була викарбувана наступна епітафія: "Світ намагався зловити мене, але так і не зміг", маючи на увазі, що матеріальні аспекти земного життя так і не змогли спокусити його.
