Абу Каракамбада. Колискова для Мішелі

Український єврейський поет, член Українського комітету міжнародного ПЕН-клубу, член Національної спілки письменників України. Як запевняють члени сім’ї: гарний дідусь, батько, чоловік. Народився в місті Києві, вранці 25 червня ХХ-го сторіччя. Тоді ще не було компьютерів, мобілок, айфонів, айпадів, ґаджетів та інших класних речей, а також: кольорових телевізорів, Болонської системи освіти, ноутбуків, Європейського союзу, СНД, СНІД, фільмів у 3D форматі тощо.

З дитинства був: дитиною, школярем, піонером, комсомольцем. Трохи пізніше: радіомайстром, солдатом-ракетником, сержантом, позаштатним кореспондентом газети «Во славу Родины» Білоруського військового округу, студентом (Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка, філфак, російська та болгарська філологія), лаборантом у київській середній школі №83. У постстудентський період працював в Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні АН України, в Українському філіалі Всесоюзного НДІ кон’юнктури та попиту (Учений секретар), Українській асоціації захисту споживачів (перший віце-президент) та Державному комітеті України з питань захисту прав споживачів (начальник управління, держслужбовець 5-го рангу). Займався туризмом.

Голова культурно-просвітницького товариства імені Шолом-Алейхема. Літературна діяльність Друкуватися почав у шкільній стінній газеті: з 12 років, часто з примусу - за наказом класної керівнички. Перші твори писав, друкував у періодиці та видавав російською мовою. Предметом наукових зацікавлень і публікацій у всесоюзних виданнях були питання теорії та практики поетичного перекладу. Перекладав з болгарської, їдиш та мов народів тодішнього Радянського Союзу. Після розпаду СРСР основним стрижнем низки поетичних книжок стали певні аспекти національного самоусвідомлення. Ці твори, за свідченням фахівців, «збагатили вітчизняну літературу: через наявність у них елементів традиційного єврейського (юдейського) світосприйняття, їх сучасного прочитання, рефлексії та переосмислення, поетичного відображення історично-актуальних перехресть українсько-єврейського співжиття у загальнолюдському контексті».

Поетичні збірки виходили в Україні та Росії. Вірші публікувалися російською, англійською, мовами їдиш та іврит, зокрема, у зарубіжних антологіях сучасної поезії. Періодично публікується у єврейських та загальноукраїнських ЗМІ. Значне місце у творчості останніх років посідає поезія для дітей: Чудер-наський Zоо (вид-во «Грані-Т»), поетична серія – Для дотепного віку: Про жабку Гапку; Засинає ліва ніжка; Сумна історія; Фікулі ( вид-во «Навчальна книга «Богдан»), Абетка; Смик-Тиндик; Азбука (вид-во «Мікко»), Хвацькі вірші (вид-во « А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га»), Про котів та про собак ( вид-во « Старого Лева»).

Поетичні добірки та окремі вірші активно використовуються в учбовій літературі, наприклад, у підручниках з рідної мови для 6-го та 7-го класів (вид-во «Грамота»), регулярно публікуються у дитячій періодиці (журнали «Пізнайко», «Маленька фея», «Маленький розумник» тощо). Ініціатор та засновник Всеукраїнського фестивалю дитячої поезії. У професійних та напівпрофесійних відгуках «дитяча» творчість поета визначається по-різному: дзвінко-прозора, винахідливо-дотепна, повчально-виховна, інтернаціонально-гуманістична, доброзичливо-іронічна, просто добра і т.п. Проте одностайним є твердження, що вона стала помітним явищем у цьому сегменті вітчизняної культури.

Григорій Фалькович є лауреатом міжнародної премії імені Володимира Винниченка “В галузі української літератури, мистецтва та за благодійницьку діяльність” та літературних премій: імені Павла Тичини, «Планета поета» імені Л.Вишеславського, премії імені Шолом-Алейхема. Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України.