Превью "Сьогодні ми намалюємо смерть" - Фото №1

Сьогодні ми намалюємо смерть

Безкоштовна доставка
400 грн
Кількість сторінок
180
Видавництво
Обкладинка
Тверда
Рік видання
2023
Мова
Українська
Розмір
135x205x18 мм
Вага
281 г
Перекладач
Андрій Бондар
Ілюстрації
Без ілюстрацій
Тип книжки
Паперова
Тип паперу
Офсетний
ISBN
978-617-95336-3-1
Штрихкод
9786179533631
Артикул
804926598056
400 грн

Про книжку

Руанда, 6 квітня 1994 року. У країні, розділеній протягом десятиліть між двома ворожими народами, тутсі та хуту, глава держави гине в авіатрощі. Серед хуту є лише одне тлумачення: за цим стоять тутсі. Через кілька годин після смерті президента розпочалася одна з найкривавіших сторінок сучасної історії – геноцид, під час якого протягом ста днів було вбито мільйон людей.
Ані миротворча місія ООН, ані потужна присутність Католицької церкви не запобігли різанині. Світ не втручався. Довгий час міжнародні медіа ігнорували криваву трагедію цієї крихітної африканської держави. Ті, які вижили, досі намагаються впоратися з травмою. Войцех Тохман багато разів повертався до Руанди, щоб зрозуміти, як після того, що там сталося, жити разом, чи це взагалі можливо. Він спілкувався і з тими, хто вижив, і з катами та свідками.
«Сьогодні ми намалюємо смерть» – це бентежне свідчення тих зустрічей, з якого неминуче виникає запитання «Чи всі ми забруднилися тією кров’ю?».

Про автора

Войцех Тохман
Войцех Тохман — польський журналіст, один із лідерів польської школи літературного репортажу. Автор і ведучий телевізійної програми Ktokolwiek widzial, ktokolwiek wie у 1996-2002 роках. Засновник і волонтер асоціації ITAKA, яка спеціалізується на пошуку зниклих безвісти та підтримці їхніх сімей. У 2002 році Войцех Тохман був номінований на премію імені Даріуша Фікуса, яку присуджує газета Rzeczpospolita, за якість своїх репортажів, що відповідають чистим традиціям газети. У 1987 році ще навчаючись в середній школі дебютував з репортажем про шкільний гардероб на сторінках молодіжного тижневика «Na przełaj». Першим текстом Тохмана була «Казка про доброго бухгалтера». У «Газеті»(переважно в додатку «Дужий формат») публікував репортажі та фейлетони до червня 2019 року. У 1996-2002 роках вів програму на TVP1, присвячену зниклим безвісти, «Ktokolwiek widział, ktokolwiek wie». У 1999 році заснував Фундацію ITAKA, яка займається пошуком зниклих безвісти і допомагає їхнім сім'ям. Зараз він є членом Ради Фонду, а також його засновником. Ініціатор створення клубу HEBAN та координатор його діяльності. У період з 2009 по 2016 рік Фонд HEBAN надавав допомогу дітям у селі Някінама в Руанді. З 2018 року підтримує лікування людей, які страждають на психічні захворювання в Камбоджі. У 2009 році разом з Павлом Гозлінським та Маріушем Щиґелем заснував Інститут репортажу у Варшаві, де створив Faktyczny Dom Kultury та клуб-книгарню Wrzenie Świata на вулиці Ґальчинського у Варшаві. Автор концепції та першої програми Польської школи репортажу, що діє в Інституті репортажу з 2009 року. У 2009-2017 роках — член правління Фундації Інституту репортажу. З 2017 року, як фандрейзер, є членом Ради Фонду. З 2017 по 2019 рік входив до складу міжнародного журі Всесвітньої премії ЮНЕСКО/Гільєрмо Кано за свободу преси (у 2019 році — голова журі).