Це війна. Українські письменники і письменниці про те, як пережити катастрофу

Дванадцятеро авторок й авторів, цивільних і військових, із різних поколінь, спільнот і теренів країни міркують про те, чим є ця війна, і шукають шляхів пережити реальність катастрофи, придатних для осібної людини, цілого суспільства, а чи й людства загалом. Станіслав Асєєв, Максим Гон, Ія Ківа, Вано Крюґер, Андрій Любка, Богдана Матіяш, Костянтин Москалець, Світлана Ославська, Віталій Портников, Володимир Рафєєнко, Олена Стяжкіна й Оксана Форостина свідчать про війну і власні досвіди перебування у ній, відтворюють голоси інших свідків, мертвих і живих, вимірюють пульсацію сьогоднішньої днини і ґрадус та засяг апокаліптичного жаху, підносять голос в обороні людяности, видивляються знаки біди й знаки надії, зазирають у надливу безодню чужого, звідки виходить смерть, підбивають проміжні підсумки руху крізь лють, страх і зло й поглядають за грань майбутньої перемоги, шкіцуючи візії життя, що далі буде в нашому просторі та концепті. У цій виправі «разом і нарізно» їх супроводжує документальна фотографка Анна Ільченко, чиї світлини з деокупованих територій не ілюструють окремі есеї, а творять наскрізний візуальний текст поряд із текстами вербальними, оприявнюючи безгучну катастрофічність повсякдення на землі, щойно звільненої від війни.