Спадок. Есеї про мислення поколінь

«Спадок» Джорджа Кувароса — надзвичайно тонка й вишукана книжка, написана в жанрі особистого есею. Вона складається з невеликих роздумів, кожний з яких під новим кутом висвітлює те, ким ми є, як формується наша ідентичність і яке місце в цьому процесі займають спогади. Минуле тут не просто тло — воно присутнє як жива сила, що зберігає свою дію, впливаючи на наші почуття, вибори, способи бачити світ. Але водночас — і це важливо — автор говорить і про нашу свободу: ми не замкнені у цьому спадку, ми не зобов’язані його продовжувати.

Автор занурюється в глибини культури, сплітаючи тонке мереживо зі спостережень, філософських роздумів і мистецьких алюзій, — він звертається до творів мислителів і митців, режисерів і фотомайстрів, уплітає в канву своєї оповіді думки Ханни Арендт, образи Віма Вендерса, світлини Вокера Еванса, Джорджії Метаксас, уривки з фільмів Ясудзіро Одзу, тіні романів Італо Кальвіно, Патріка Модіано тощо; його текст живиться не лише цитатами й кадрами, а й особистими спогадами, світлинами з родинного архіву, що в цій інтелектуальній мандрівці набувають ваги культурних артефактів.

Автор пише про покоління — про те, як одне минає, а інше приходить. Ми — продовження своїх батьків, але водночас не їхня частина. А в чомусь навпаки: ми їхня частина, але не завжди — продовження. Ця книжка — про те, як живе пам’ять у тілі й мові, в поглядах і жестах, у тому, що ми знаємо, і в тому, чого не можемо пояснити, але що все одно керує нами. «Спадок» — це роздуми про те, як ми живемо з тими, кого вже немає, і як у цій присутності минулого відкривається наше сьогодення.