Розстріляне відродження. Семенко, Седляр, Старицька-Черняхівська, Хвильовий, Хоткевич, Шкурупій
261 грн
для передплатників MEGOGO
Про книжку
Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 1920–1930-х рр. Його розвиток відбувався в умовах масових переслідувань і репресій. До цього видання увійшли твори таких авторів: вірші та поеми Михайля Семенка, частково п'єса «Богдан Хмельницький» Гната Хоткевича, повість «Міс Адрієна» та віршовані памфлети «Божественна комедія» Ґео Шкурупія. У видання також увійшли: повість «Жива могила» Людмила Старицької-Черняхівської, яка померла в потязі на депортацію, а також частково роман «Санаторійна зона» й оповідання «Я (Романтика)» Миколи Хвильового, який на знак протесту заподіяв собі смерть. Розстріляли й Василя Седляра, репродукції робіт якого є в цьому виданні.
Категорії
Про авторів
Гнат Хоткевич
6 книжок
Гео Шкурупій
4 книжки
Гео Шкурупій (1903 – 1937) – український письменник, кіносценарист та журналіст. Представник напряму панфутуризму. Гео навчався у Київській класичні гімназії, а після її закінчення вступив на медичний факультет Київського університету, в якому провчився тільки рік. У 1920 році він дебютував в альманасі «Гроно» з прозовими творами «Ми» і «В час великих страждань», а через рік видрукував в альманах «Вир революції» свою добірку поезі.
Гео належав до таких літорганізацій, як «Комкосмос», «Асоціація панфутуристів» та ВАПЛІТЕ. З 1930-го року Гео почав очолювати київську філію «Нової ґенерації» й став редактором її друкованого органу – «Авангарду – альманаху пролетарських митців Н. Г.». У 1934 році Гео арештовують за приналежність до «київської терористичної організації ОУН». Через 3 роки більшовицький режим засудив Шкурупія до смертної кари.
Микола Хвильовий
10 книжок
Людмила Старицька-Черняхівська
3 книжки
Людмила Старицька–Черняхівська (1868 – 1941) – українська письменниця та громадська діячка жіночого руху. З самого дитинства дівчина віршувала та складала казки. Згодом почала навчатися в приватній гімназії Віри Миколаївни Ващенко-Захарченко. Гімназистки видавали свій рукописний журнал, для якого Людмила написала повість «За Україну» та кілька сатиричних віршів.
У 1888 – 1893 роках Людмила брала участь у діяльності гуртка «Плеяда». У роки Першої світової Людмила була сестрою милосердя та брала активну участь у роботі Київського комітету. У 1917 році вона була обрана до Української Центральної Ради. Того ж року вона взяла участь у заснуванні Товариства (комітету) «Український національний театр». У 1919 році Людмила стала співзасновницею і заступницею голови Національної ради Українських жінок у Кам'янці-Подільському, а впродовж наступних років вона працювала у Всеукраїнській академії наук.
14 січня 1930 року Людмилу було заарештовано: її було засуджено до 5 років позбавлення волі, та 4 червня того ж року строк жінки було замінено на умовний. Після звільнення вона була вислана до тодішнього міста Сталіно, де займалася перекладацькою діяльністю. У 1941 році Людмилу звинуватили в антирадянській діяльності та вивезли конвоєм до Казахської РСР. Жінка померла в дорозі.
Михайль Семенко
7 книжок
