У льохах Ватикану

Андре ЖІД (1869–1951) – один з найвидатніших французьких письменників ХХ століття, автор романів, п’єс і нарисів. Відомий творами «У льохах Ватикану», «Пасторальна симфонія», «Іммораліст», «Тісні ворота», «Фальшивомонетники». У нарисі «Повернення з СРСР» (1936) викрив нелюдську суть радянської системи.

1947 року відзначений Нобелівською премією з літератури «за глибокі і художньо досконалі твори, в яких людські проблеми подано з безстрашною повагою до істини і глибокою психологічною проникливістю».

У романі «У льохах Ватикану» Андре Жід переплів кілька сюжетних ліній, і тому його можна читати як цілком пригодницький. Чи справді Папу Римського підмінили, ув’язнивши у ватиканських підземеллях? Навколо цієї загадки і відбуваються події оповіді, проте пригоди кожного її героя – насправді пошуки вибору між вірою та невірою, між свободою від суспільства й моралі та пошаною до них, між ошуканством – грошовим чи інтелектуальним – та чесністю. У сюжеті твору криється запитання: кому й чому слід вірити на цьому «кораблі дурнів», яким часом видається людське існування? Андре Жід визначив цю книжку як «сотія» (тобто фарс, побрехенька), тому й читається вона легко й невимушено, не останньою чергою завдяки самопародійній витонченості авторського письма.