Заповіт блудного сина

Третій роман трилогії «Іскри в безодні».

В основі роману «Заповіт блудного сина», що завершує трилогію Соми Морґенштерна «Іскри в безодні», лежить сповідь загиблого на початку Першої світової війни Йосифа Могилевського (Йосселе), витримана у формі розлогого передсмертного послання своєму синові Альфреду. Це послання, яке водночас є батьківським заповітом, досягає адресата майже через п’ятнадцять років і пояснює мотиви, які спонукали Йосселе перейти в християнство.

Відверта й безкопромісна оповідь — по суті роман у романі, вставлений у рамку подільської дійсності міжвоєнного часу, — сповнена меланхолійних рефлексій і граничної психологічної напруги. Автор вдається тут до модерністських прийомів — притчевості, механізму суб’єктивної пам’яті, сюрреалістської техніки сновидінь, що споріднює його роман із творчістю таких класиків модернізму, як Дж. Джойс, М. Пруст, Ф. Кафка.