Похоронні справи Гарта і Мерсі

Вартовий Гарт Ралстон патрулює чарівний вимір, де колись мешкали боги, — Тарнію. Це небезпечна робота, але вона дозволяє Гарту триматися подалі від людей і жити спогадами про свої втрати.

Мерсі Бердсолл не має ні хвилини для себе. Вона самотужки дає раду похоронній конторі, чекаючи, доки молодший брат завершить навчання й зможе перебрати справу. А ще їй весь час набридає цей похмурий вартовий. Чого він постійно ходить до бюро Мерсі, якщо терпіти її не може?

Під час чергової сутички жінка допікає Гарту його самотністю, тож він вирішує написати листа бодай комусь — невідомому адресату, анонімному «другу». Ралстон не сподівається на відповідь і точно не очікує, що лист потрапить до його заклятої ворогині. От тільки магічна пошта ніколи не хибить, і між «друзями» з кожним написаним рядком зароджуються справжні почуття. Та чи витримають ці стосунки навалу привидів — і з минулого Мерсі та Гарта, і цілком реальних з Тарнії?