The 15 Great American Short Stories

Марк Твен народився 30 листопада 1835 року в місті Флорида, штат Міссурі, США. 1839 року його батьки переїхала у місто Ганнібал, також штат Міссурі, у якому був річковий порт на Міссісіпі. 1847-го батько Марка Твена помер від пневмонії і Твен почав працювати помічником у друкарні. З 1851 року займався набором і редаґуванням статей та гумористичних нарисів для газети «Ганнібальський часопис», власником якої був його брат Оріон.

1853 року він залишив Ганнібал, щоб працювати у друкарнях Нью-Йорка, Філадельфії, Сент-Луїса та інших міст. 1857-го повернувся в штат Міссурі, де вчився на капітана корабля. Через два роки він отримав диплом та дозвіл і працював капітаном корабля до початку Громадянської війни, коли судноплавство на Міссісіпі припинилося. Твена мобілізували у війська Конфедерації, втім через кілька тижнів він дезертирував, рушивши на захід, до брата в Неваду. Там він працював на срібному руднику та писав гумористичні оповідання для газети «Терріторіал ентерпрайз» у Вірджинія-Сіті.

У серпні 1862 року став штатним співробітником газети. Протягом декількох років працював у різних газетах репортером і фейлетоністом. Крім цього заробляв публічним читанням своїх гумористичних оповідань. Як кореспонденту видання «Альта Каліфорнія» йому вдалося взяти участь у середземноморському круїзі на пароплаві «Квакер-Сіті». Досвід цієї подорожі ліг в основу його першої книжки «Простаки за кордоном» опублікованої 1869 року. Інші романи Марка Твена: «Позолочений вік: Історія про сьогодення» (1873), «Принц і жебрак» (1881), «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» (1889), «Американський позивач» (1892), «Простак Вілсон» (1894), «Особисті спогади Жанни д'Арк» (1896), «Розповідь про коня» (1907). Марк Твен був також автором численних фейлетонів, оповідань та книжок-путівників. Найпопулярнішою серією книжок Марка Твена стали романи про пригоди Тома Соєра та Гаклберрі Фінна. Серія складається із чотирьох опублікованих романів та серії фраґментів, які Марк Твен не закінчив. Опубліковані романи: «Пригоди Тома Соєра» (1876), «Пригоди Геклберрі Фінна» (1884), «Том Соєр за кордоном» (1894), «Том Соєр, детектив» (1896). 1884 року Марк Твен заснував видавництво, яке очолив Чарльз Вебстер, чоловік його племінниці. Одна з перших книжок видавництва ― «Пригоди Геклберрі Фінна», яка стала бестселером. Видавництво Марка Твена успішно працювало багато років аж до економічної кризи 1893-го.

У 1901 році Марк Твен одержав почесний ступінь доктора красного письменства Єльського університету. У наступному році — почесний ступінь доктора права Міссурійського університету. У 1907 році він одержав почесний ступінь доктора красного письменства Оксфордського університету. Марк Твен при цьому не мав закінченої середньої освіти, покинувши школу у 12 років. Марк Твен помер 21 квітня 1910 року та похований на цвинтарі Вудлон в місті Ельмірі, штат Нью-Йорк. Ім’я Марк Твен ― псевдонім, який письменник взяв 1862 року, коли працював у газеті «Терріторіал ентерпрайз» у Вірджинія-Сіті. Марк Твен, в ориґіналі ― Mark Twain ― вислів лотових на Міссісіпі, які викрикували «мірка два», що означало достатню глибину водойми для безпечного плавання річкового судна.

Американський прозаїк і новеліст, автор таких всесвітньо відомих класичних творів, як Поклик пращурів» та «Біле ікло». Джек Лондон – американський прозаїк і новеліст, чиї найвідоміші твори – серед яких «Поклик пращурів» (1903) та «Біле ікло» (1906) – описують елементарну боротьбу за виживання. У 20-му столітті він був одним з найбільш перекладених американських авторів.

Покинутий батьком, мандрівним астрологом, він виріс з матір'ю-спіритуалісткою та вітчимом, чиє прізвище, Лондон, і взяв. У віці 14 років кинув школу, досліджував затоку Сан-Франциско на своєму шлюпі, поперемінно крадучи устриці або працюючи в урядовому рибному патрулі. Побував у Японії як моряк і побачив більшу частину Сполучених Штатів як бродяга, який їздив на товарних поїздах, а також як член промислової армії Чарльза Т. Келлі (однієї з багатьох протестних армій безробітних).

Лондон пережив депресію, був ув'язнений за бродяжництво, а в 1894 році став войовничим соціалістом. Здобував освіту в публічних бібліотеках на працях Чарльза Дарвіна, Карла Маркса та Фрідріха Ніцше, зазвичай у популяризованій формі. У 19 років він втиснув чотирирічний курс середньої школи в один рік і вступив до Каліфорнійського університету в Берклі, але через рік кинув навчання, щоб розбагатіти під час золотої лихоманки на Клондайку.

Повернувшись наступного року, все ще бідний і неспроможний знайти роботу, він вирішив заробляти на життя як письменник. Вивчав журнали, а потім встановив собі щоденний графік написання сонетів, балад, жартів, анекдотів, пригодницьких історій чи оповідань жахів, неухильно збільшуючи свою продуктивність. Вже через два роки історії його пригод на Алясці почали завойовувати визнання завдяки своїй свіжій тематиці та мужній силі. До кінця свого життя Лондон постійно писав і публікувався, створивши за 17 років близько 50 художніх і науково-популярних книг. Хоча він став найбільш високооплачуваним письменником у Сполучених Штатах на той час, його заробітки ніколи не відповідали його витратам, і він ніколи не звільнився від нагальної потреби писати заради грошей.