Мандрівні комедіанти
117 грн
для передплатників MEGOGO
Про книжку
Збірка оповідань «Мандрівні комедіанти», до якої увійшли оповідання «Опришок», «Опришок Магас», «Прогулянка на санях», «Хлопський суд», «Мертві ненаситні»,«Мандрівні комедіанти» та «Свято обжинок», містить розповіді про життя галичан та гуцулів другої половини ХІХ ст.
Це історії про опришків — українських «лісових хлопців», для яких головним сенсом життя є справедливість, встановити яку можна в різні способи; про незвичайну, розумну та вродливу молоду вдову Альдону, яка чомусь віддала перевагу одноманітному животінню у своєму маєтку, а не дурманливим розвагам столиці; про сина дрібного поміщика Альбіна Новаківського, який не боїться змінити своє життя заради кохання.
Колоритні герої, чудові пейзажні та побутові замальовки, що відбивають красу природи Карпат, особливості буденного життя мешканців сіл і малих містечок Галичини, інтрига, яка не відпускає читача упродовж усього твору — усе це спільні ознаки малої прози Захера-Мазоха, маловідомої українському читачеві.
Категорії
Про автора
Леопольд фон Захер-Мазох
6 книжок
Леопольд фон Захер-Мазох (1836 – 1895) – австрійський письменник. Коли Леопольду виповнилося 12 років, його родина переїхала до Праги – народився же він у Львові. В університетах Праги та Ґрацу, куди він переїхав у 1854 році, він вивчав юриспруденцію, математику та історію, а у віці 19 років став доктором права. У 1858 році він анонімно публікує роман «Одна галицька історія. Рік 1846». Відтоді Леопольд систематично писав у рік по книзі, активно експериментуючи з жанрами.
Тривалий час він поєднував свою академічну кар’єру з письменницькою, адже літературна діяльність не приносила йому достатньо прибутку, та після успіху його роману «Дон Жуан з Коломиї», він вирішив повністю присвятити себе літературі. Найвідомішим його твором є роман «Венера в хутрі», в основу якого ліг один інцидент із його дитинства. Його твори перекладалися багатьма європейськими мовами, однак особливої популярності він зазнав серед французької аудиторії. У 1886 році він навіть прийняв орден Почесного Легіону з рук президента Франції. Помер Леопольд у 1895 році.
