Хазяїн. Сто тисяч. П'єси
Немає на полицях
Немає на полицях
Про книжку
Іван Карпенко-Карий — корифей української п’єси, утвердив жанр комедії в українській літературі як канонічну універсальну форму художнього зображення і моделювання найрізноманітніших проявів взаємин між людьми та організації їхнього внутрішнього світу в системі координат загальнолюдських цінностей. Найвидатнішим зразком сатиричної комедії Карпенка-Карого є п’єса «Хазяїн», що по праву вважається визначним твором української драматургії XIX століття. Комедія відображає живі явища тогочасної дійсності, основні тенденції розвитку суспільного життя. «Сто тисяч» — психологічна трагікомедія, основною темою якої є сатира на людську жадобу. Комедія «Сто тисяч» стала першою сходинкою в зображенні великого ряду образів куркулів, які намагалися розбагатіти за рахунок зубожіння більшості селян, та яких жадоба до збагачення штовхала на злочин.
Категорії
Про автора
Іван Карпенко-Карий
9 книжок
Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище – Тобілевич) (1845 – 1907) – український письменник, драматург, актор та один із корифеїв українського побутового театру. Іван навчався у Бобринецькому повітовому училищі, а з 1859 року почав працювати писарчуком. Згодом – служив у повітовому суді.
У 1865 році він переїхав до Єлисаветграда. Почав брати участь в аматорських виставах Олександра Тарковського, став членом народовольського гуртка Опанаса Михалевича і публікував літературно-критичні статті. У 1883 році він опублікував своє оповідання «Новобранець» й вступив до театральної трупи Михайла Старицького.
Через рік його було заарештовано й заслано до Новочеркаська – там він написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». Впродовж 1886 – 1887 років він їх опублікував. У 1886 році вийшла перша збірка його драматичних творів. Через два роки, коли з нього зняли нагляд, він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата Панаса Саксаганського. Наприкінці свого життя Іван написав чимало п’єс, серед яких «Хазяїн», «Суєта» та «Житейське море».
