Карл Ґустав Маннергейм. Мемуари. Том 2
Про книжку
Маршал Карл Ґустав Еміль Маннергейм (1867–1951) успішно управляв збройними силами та країною під час здобуття незалежності, становлення держави та в роки глобальних воєнно-політичних конфліктів, що загрожували самим основам існування Фінляндії. Це людина, яка зробила найзначніший внесок у суверенітет країни. У другому томі його спогадів ідеться про складні перипетії формування і фінансування Сил оборони Фінляндії, про запекле протистояння значно потужнішому східному ворогові під час Зимової війни (1939–1940) та Війни-продовження (1941–1944) і про труднощі післявоєнного політичного облаштування країни.
Категорії
Про автора
Карл Ґустав Маннергейм
4 книжки
Карл Маннергейм – державний та військовий діяч Фінляндії шведського походження, генерал-лейтенант російської імператорської армії, генерал від кавалерії фінської армії, фельдмаршал, маршал Фінляндії, барон, регент Королівства Фінляндія, 6-й президент Фінляндії, а також командувач військовими силами Білої гвардії у Фінській громадянській війні і головнокомандувач збройних сил Фінляндії у часи Другої світової війни.
У дитинстві Карла через незадовільну поведінку відрахували з Бьойокського ліцею. Згодом його віддали до кадетського корпусу в Гаміні, звідки його теж вигнали. Після цього юнак вирішив бодай що довести іншим, що він зможе досягти висот і стати офіцером. Карл мріяв вступити до Миколаївського кавалерійського училища, однак для цього йому необхідно було скласти університетський іспит. Протягом року він навчався в ліцеї Бека і вступив до Гельсінгфорського університету. Карл був учасником російсько-японської війни. Наприкінці 1917 року він повернувся до Фінляндії, а через рік його було назначено головнокомандувачем ще не створеної фінської армії.
Однак Маннергейм подав у відставку і діяв спочатку як неофіційний, а потім і офіційний представник Фінляндії у Франції та Великій Британії. Під час Радянсько-фінської війни очолював Комітет оборони Фінляндії, а в часи Другої світової війни Карла було назначено головнокомандувачем армії Фінляндії. У 1945 році його здоров’я значно погіршилося і вже в березні 1946 році він подав у відставку.
27 січня 1951 року він помер.
