По той бік принципу задоволення
Немає на полицях
Немає на полицях
Про книжку
Знаний австрійський психолог, психоаналітик, психіатр і невролог — Зиґмунд Фройд — найбільш відомий як засновник психоаналізу. Його наукові відкриття мали значний вплив на психологію, медицину, соціологію, антропологію, літературу та мистецтво ХХ століття.
«По той бік принципу задоволення» — збірка наукових праць, які були опубліковані у 20–30 рр. ХХ століття й присвячені розгляду понять «свідоме» та «несвідоме». Його висновок стосовно наявності у несвідомому потягу до смерті, що базувався на аналізі поведінки ветеранів та інвалідів Першої світової війни, й сьогодні є актуальним для терапії травматичних неврозів та є шляхом розуміння природи неврозу нав’язливих станів, меланхолії та депресії.
У своїй праці «Я і Воно» З. Фройд розкриває суть класичної для психоаналізу моделі психіки, складові якої «Воно» — несвідоме, «Я» — свідоме, або Его та Над-Свідоме — Супер-Его, або Цензор та їх взаємодія.
У статті «Майбутнє однієї ілюзії» — одній із пізніх праць науковця — з погляду психоаналізу розглянуто вплив моральних чинників на взаємини всередині суспільства та причини виникнення релігійних вірувань.
Раніше видавництво «Фоліо» випустило книжки Зиґмунда Фройда «Тотем і табу» та «Тлумачення снів».
Категорії
Про автора
Зиґмунд Фройд
5 книжок
Зиґмунд Фройд (1856-1939) – австрійський невролог і засновник психоаналізу. Фройда справедливо можна назвати найвпливовішим інтелектуальним законодавцем своєї епохи. Створений ним психоаналіз був водночас і теорією людської психіки, і терапією для полегшення її хвороб, і оптикою для інтерпретації культури та суспільства.
Попри неодноразову критику, спроби спростувати роботу Фройда, її чари залишалися потужними і після його смерті, і в сферах, далеких від психології у вузькому розумінні цього терміну. Якщо, як колись стверджував американський соціолог Філіп Ріфф, "психологічна людина" витіснила такі попередні поняття, як політична, релігійна чи економічна людина, як домінуючий образ себе у 20-му столітті, то значною мірою це сталося завдяки силі бачення Фройда і, здавалося б, невичерпності інтелектуальної спадщини, яку він залишив по собі.
