Тінь над Іннсмутом
Немає на полицях
Немає на полицях
Про книжку
Захопившись історією Нової Англії, юнак вирушає в мандрівку старовинними містами краю. На шляху до Аркгема він дізнається про автобусний маршрут, що пролягає крізь віддалене прибережне містечко Іннсмут — сама лише згадка про нього викликає в мешканців околиць глибоку відразу. Натрапивши в місцевому музеї на дивні золоті прикраси з Іннсмута — із химерними обрисами та бентежними візерунками — хлопець відчуває невтримне бажання побачити загадкове місто на власні очі.
Колись квітучий рибальський порт і промисловий центр, Іннсмут нині — лише тінь самого себе. Темні вулички просякнуті нестерпним рибним смородом, а місцеві мешканці вирізняються аномально моторошною зовнішністю. Попри огиду, юнак не здатен опиратися спокусі дізнатися більше. Старий п’яниця на ім’я Задок погоджується підняти завісу над страшним минулим міста: у 1880-х роках капітан Обед Марш, який торгував із народами Полінезії, заснував язичницький культ «Езотеричний орден Даґона», що поступово підкорив усіх мешканців. Задок розповідає, буцімто Марш уклав угоду з чудовиськами із морських глибин, які подарували йому виняткове процвітання. Та в обмін на багатство ті створіння зажадали… невимовного.
Нажаханий мандрівник хоче залишити місто, проте автобус несподівано ламається. Вибору немає: бідоласі доведеться заночувати в Іннсмуті…
Категорії
Про автора

Говард Філіпс Лавкрафт
35 книжок
Говард Філіпс Лавкрафт (1890 – 1937) – американський письменник, поет, журналіст та публіцист, який писав у жанрі химерної прози та жахів. Основоположник відомих у популярній культурі Мітів Ктулху. Говард народився в 1890 році в Провіденсі, штат Род-Айленд. З самого дитинства він відрізнявся особливою хворобливістю, а негаразди, здається, переслідували малого Говарда: він рано втратив батька за вкрай дивних обставин, тож разом із матір’ю переїхав до маєтку свого діда, який було втрачено після його смерті. Після цього Говард з матір’ю постійно перебували на межі бідності, бо юнак ніяк не міг знайти роботу через своє погане здоров’я.
З самого дитинства він захоплювався астрономією та хімією, а також любив класичну літературу: основними джерелами його натхнення були Едґар Аллан По та Лорд Дансейні. У підліткові роки він займався випуском аматорських журналів, присвячених науці, й тоді ж вперше почав пробувати себе в художній літературі: одним із найперших його творів, який зберігся й донині, вважається страшна казочка «Звір у печері». Через негаразди зі здоров’ям йому так і не вдалося вступити до омріяного університету, тож він почав поглиблено займатися своїми гобі.
Його листи почали з'являтися в публіцистичних і химерних журналах, а сам він став активним членом аматорської журналістики. В той період він починає публікувати свої перші химерні оповідки, серед яких «Даґон», «Склеп», «Поза стіною сну» та багато інших. На одному з журналістських з’їздів він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, до якої згодом переїхав до Нью-Йорка. Там він став регулярним дописувачем у журнал «Weird Tales» – відоме бульварне видання, в якому публікувалися оповідання в жанрі жахів, фентезі та наукової фантастики. На його сторінках з’явилися одні з кращих творів Лавкрафта: «Поклик Ктулху», «Модель для Пікмана», «Тінь над Інсмутом», «Жах Данвічу» та багато інших.
Однак, попри прихильність читачів журналу, за його межі він так і не зміг «просунутися», через що до кінця свого життя перебував у фінансовій скруті. Наприкінці свого життя Лавкрафт розлучився і повернувся до рідного міста. Помер він у 1937 році від раку кишківника. Слава прийшла до нього вже посмертно, коли декілька його друзів об’єдналися та видали його оповідання у власному видавництві, яке створили спеціально для популяризації творчості Лавкрафта. Літературна традиція Лавкрафта породила цілу низку нового покоління письменників та письменниць, серед яких, зокрема, такі митці, як Генрі Каттнер, Френк Белнап Лонґ, Роберт Блох, Авґуст Дерлет, Кетрін Люсіль Мур, Ремзі Кемпбелл, Рей Бредбері та багато інших. Його ідеї й донині втілюються в найрізноманітніших мистецьких розгалуженнях, від літератури до комп’ютерних ігор.