Залізний тато
Розмови про видавничу справу можуть тривати від обідньої кави до другого пришестя, а від нього — на південь до Антарктиди. В радіусі кількох метрів від цієї бесіди уява співрозмовників вишиковує множини шрифтів, палітурок, колонтитулів обкладинок, ілюстрацій та імена нових авторів. У своїй сукупності, будучи поєднані як смальти давньоримської мозаїки, вони дають бажаний образ нової книги.
Кожна книга має свої залаштунки. Саме там точаться суперечки, які народжують її як продукт. Спершу автор поринає у дискусію з соціумом, потім — з редакторами та критиками.
Почасти це увінчується жбурлянням кавових філіжанок та нервовим розбиттям порцелянових блюдець. Потому книготворці втягуються у суперечку з ілюстраторами та дизайнерами, а ті, у свою чергу, з видавцем.
І от на фінішній прямій ми бачимо скромний томик, який нудьгує в очікуванні свого покупця на полиці книгарні.
Годі відшукати спростування тезі «книгу народжують суперечки». Втім є книжки, які зумисно їх спричиняють. Вони, неначе кінопроектор, генерують яскраву картинку нового літературного шкандалю і ставлять на диби спільноту книгоманів. Такі тексти не рекомендують читати підлітками та пенсійним моралізаторам, службовцям та домогосподаркам, оскільки вони порушують усталені норми та наснажують на бешкет.
Видавництво «Залізний Тато» поставило собі за мету примножувати саме таку літературу. Кожен паперовий примірник повинен стати не лише прісним фактом, але й збудником нових дискусій з присмаком полум’яного перцю чілі.
«Залізний Тато» — це лабораторія екстремальної літератури. Її сторінки соковито екранізують скандальні мистецькі експерименти — від футуристичного живопису та авангардної поезії, до щоденників визначних пройдисвітів та самвидаву підпільників. Наші книжки генерують оптимізм і новаторство, а також змушують читача не втрачати апетит до життя.
