Ізмарагд княгині Несвіцької

Нові історії Олександра Ірванця розгортаються на волинському ланд
шафті й волинських же легендах, але, як і належить творам Підскарбія
«Бубабу», у химерних поєднаннях і в супроводі карколомних пригод.
У повісті, що дала назву книжці, беруть участь живі й мертві персона
жі — українці, німці, поляки, французи, росіяни. А ще зомбаки і Тибурцій
з трьома потерчатами. Такий собі інтернаціонал, частина якого воює на
стороні добра, а частина — на боці зла. Звісно, якби не часова петля, то
герої й антигерої ніколи й не перетнулися б, але, виявляється, час вміє
закручуватись у дивовижні спіралі.
Доповнюють повість перипетії й чудернацькі придибенції няв-сторі
про ВКЛ — волинських котів-легенд, а також короткі замальовки, створе
ні у тому бурлескному тоні, який, попри фантасмагоричність, якнайкраще
відбиває саме життя.