Німотка

Гапія садила край городу вишні, аж тут її лопата наткнулася на стару міну. По всьому полю збирали люди Гапію. А відтак згорьована мати приберегла одну маленьку кісточку, розламала її навпіл і вплела у дві ляльки-мотанки. І закляла ті ляльки: хто вірно любив її дочку той хай щастя має премного; а хто дурив її, лишень тіла її молодого хотів той хай набереться горя. І пішли закляті мотанки по селу ось тільки не до того, хто справді вірно любив Гапію...
Роман Тані П’янкової «Німотка» (раніше виходив із назвою «Чужі гріхи») моторошно прекрасна історія з тих, які люди в наших селах із покоління в покоління переказують з уст в уста, щоб пам'ятати: яблуко від яблуні насправді може впасти дуже далеко, навіть якщо воно взагалі нікуди не падає.