Кайдашева сімʼя
Немає на полицях
Немає на полицях
Про книжку
Повість «Кайдашева сімʼя» Івана Нечуя-Левицького творить міф українського суспільства кінця ХІХ століття. У цьому доповненому й переробленому виданні науковий редактор Михайло Назаренко реконструював повну версію повісті. У такому вигляді текст публікується вперше. Нецензурований варіант починається не зі знайомого зі школи опису села Семигори, а з висловленого автором відчуття приреченості: письменник називає весь наддніпрянський край кладовищем, «де під безлічними могилами похована українська воля». Чвари родини Кайдашів показують трагедію села, у якому травмовані кріпацтвом батьки виховують дітей, що так само не спроможні розірвати коло насильства. Метамодерністські колажі авторства Lera Sxemka допомагають по-новому осмислити повість, сприймаючи її з перспективи сучасної естетики.
Категорії
Про автора
Іван Нечуй-Левицький
21 книжка
Іван Нечуй-Левицький (1838–1918) – справжнє ім'я Іван Левицький – український письменник-реаліст періоду пореформеного кріпацтва, етнографіст та фольклорист. Він опирався на свій досвід студента семінарії, а згодом провінційного вчителя, щоб зобразити різні верстви населення, як освічену інтелігенцію, так і нижчі верстви населення в одних із перших соціальних романів в українській літературі. Використання об'єктивної оповіді та фольклорних деталей посилює реалістичний ефект його творів. Писав під різними псевдонімами: Іван Нечуй, І. Баштовий, Гр. Гетьманець та О. Криницький. Найбільш відомий своїми реалістичними романами, такими як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879) та «Маруся Богуславка» (1875).
Народившись у сім'ї священника, Іван пішов слідами батька, здобувши богословську освіту. Закінчивши Київську духовну академію, Левицький здобув ступінь магістра і отримав посаду викладача в Полтавській духовній семінарії. Він продовжив свою викладацьку кар'єру в кількох інших навчальних закладах, поки в 1885 році не переїхав до Києва, де присвятив себе письменницькій діяльності. У Києві Іван Левицький також брав активну участь у Старій Громаді (1859-1876; київська організація, сформована українською інтелігенцією, яка займалася переважно громадською, культурною, політичною та науковою діяльністю). Перші твори Івана Левицького були опубліковані під псевдонімом Іван Нечуй у різних львівських періодичних виданнях, публікував популярні праці з української історії, мови та міфології, а також на інші теми.
