Новинка

Превью "Нарис психоаналізу та інші праці" - Фото №1

Нарис психоаналізу та інші праці

390 грн
Кількість сторінок
208
Видавництво
Обкладинка
Тверда
Рік видання
2025
Мова
Українська
Розмір
135x205x14 мм
Вага
260 г
Перекладач
Єгор Буцикін
Ілюстрації
Без ілюстрацій
Тип книжки
Паперова
Тип паперу
Офсетний
ISBN
978-617-95440-5-7
Штрихкод
9786179544057
Артикул
095407865735
390 грн

Опис

«Нарис психоаналізу» — прикінцевий погляд Зиґмунда Фройда на свою теорію. Це своєрідний загальник теоретичних і практичних (технічних) міркувань щодо предмета психоаналітичної роботи; короткий нарис двох теорій психічного апарату: так званої першої (свідомість, передсвідоме, несвідоме) і другої (Воно, Я, Над-Я) топік.

Водночас спроба показати зв’язок психоаналітичної теорії — двох її варіантів — та терапевтичної практики. Отже, книжка має правити за чудовий вступ для усіх, хто цікавиться історією, теорією та технікою психоаналітичної психотерапії, але водночас за посібник для досвідчених аналітиків.

Крім «Нарису психоаналізу», видання містить низку робіт, присвячених безпосередньо психоаналітичній техніці: «Щодо передісторії психоаналітичної техніки», «Про психотерапію», «Про “дикий” психоаналіз», «Щодо динаміки перенесення», «Конструкції в аналізі».

Про автора

Зиґмунд Фройд

Зиґмунд Фройд (1856-1939) – австрійський невролог і засновник психоаналізу. Фройда справедливо можна назвати найвпливовішим інтелектуальним законодавцем своєї епохи. Створений ним психоаналіз був водночас і теорією людської психіки, і терапією для полегшення її хвороб, і оптикою для інтерпретації культури та суспільства.

Попри неодноразову критику, спроби спростувати роботу Фройда, її чари залишалися потужними і після його смерті, і в сферах, далеких від психології у вузькому розумінні цього терміну. Якщо, як колись стверджував американський соціолог Філіп Ріфф, "психологічна людина" витіснила такі попередні поняття, як політична, релігійна чи економічна людина, як домінуючий образ себе у 20-му столітті, то значною мірою це сталося завдяки силі бачення Фройда і, здавалося б, невичерпності інтелектуальної спадщини, яку він залишив по собі.