Зцілення

Віра Курико — українська репортерка, авторка книжки «Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук’яненка», «Мазепа. Право на шаблю», «Реформа здорової людини. Як лікували українську медицину». Номінантка премії «Книга року BBC-2020». Лауреатка книжкової премії «Літакцент року-2020». Переможниця конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець-2019». Пише для українських видань «Reporters», «The Ukrainians», «Локальна історія», «NV», «Український тиждень» тощо. Більшість репортажів присвячує своєму рідному Чернігів. Уже під час повномасштабного вторгнення Віра повернулася в оточене місто, де фіксувала події у персональному щоденнику. Він став основою репортажу «Сьогодні восьмий день відколи тато на зв'язку», який увійшов до збірки «77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни». Книжка вийшла у видавництві «Лабораторія».

Войцех Тохман — польський журналіст, один із лідерів польської школи літературного репортажу. Автор і ведучий телевізійної програми Ktokolwiek widzial, ktokolwiek wie у 1996-2002 роках. Засновник і волонтер асоціації ITAKA, яка спеціалізується на пошуку зниклих безвісти та підтримці їхніх сімей. У 2002 році Войцех Тохман був номінований на премію імені Даріуша Фікуса, яку присуджує газета Rzeczpospolita, за якість своїх репортажів, що відповідають чистим традиціям газети. У 1987 році ще навчаючись в середній школі дебютував з репортажем про шкільний гардероб на сторінках молодіжного тижневика «Na przełaj». Першим текстом Тохмана була «Казка про доброго бухгалтера». У «Газеті»(переважно в додатку «Дужий формат») публікував репортажі та фейлетони до червня 2019 року. У 1996-2002 роках вів програму на TVP1, присвячену зниклим безвісти, «Ktokolwiek widział, ktokolwiek wie». У 1999 році заснував Фундацію ITAKA, яка займається пошуком зниклих безвісти і допомагає їхнім сім'ям. Зараз він є членом Ради Фонду, а також його засновником. Ініціатор створення клубу HEBAN та координатор його діяльності. У період з 2009 по 2016 рік Фонд HEBAN надавав допомогу дітям у селі Някінама в Руанді. З 2018 року підтримує лікування людей, які страждають на психічні захворювання в Камбоджі. У 2009 році разом з Павлом Гозлінським та Маріушем Щиґелем заснував Інститут репортажу у Варшаві, де створив Faktyczny Dom Kultury та клуб-книгарню Wrzenie Świata на вулиці Ґальчинського у Варшаві. Автор концепції та першої програми Польської школи репортажу, що діє в Інституті репортажу з 2009 року. У 2009-2017 роках — член правління Фундації Інституту репортажу. З 2017 року, як фандрейзер, є членом Ради Фонду. З 2017 по 2019 рік входив до складу міжнародного журі Всесвітньої премії ЮНЕСКО/Гільєрмо Кано за свободу преси (у 2019 році — голова журі).