Купуй книжки — отримуй передплату MEGOGO!

Детальніше
Превью "Зцілення" - Фото №1

Зцілення

Немає на полицях

Кількість сторінок
160
Видавництво
Обкладинка
М'яка
Рік видання
2025
Мова
Українська
Розмір
210x300x15 мм
Вага
600 г
Упорядник
Віра Курико
Ілюстратор
Дарія Ковтун
Ілюстрації
Кольорові
Тип книжки
Паперова
Тип паперу
Офсетний
ISBN
978-617-7238-74-3
Штрихкод
9786177238743
Артикул
420722138502

Немає на полицях

Про книжку

Десятий випуск Reporters "Зцілення" — це 160 сторінок документальних текстових і візуальних історій про зцілення, реконструкцію, відновлення, відродження й відтворення. Текст української психіатрині та письменниці Христини Шалак про дослідження фантомних болів, оплески однієї долоні й те, як українські фахівці допомагають пацієнтам стати цілісними, попри втрату кінцівок. Есей Войцеха Тохмана, польського репортера й автора трилогії про геноциди в Руанді, Камбоджі та Боснії, — про відновлення зв’язків у суспільстві й те, чи всі віднайдені поховання принесуть серцям спокій. Текст телеведучої і репортерки Наталі Нагорної про диво зцілення її колеги, який потрапив під обстріл у Краматорську, та життя після того, як тобі не дають жодних прогнозів. Роздуми архітектора Слави Балбека, чи питання відбудови лежить лише в площині архітектури. Фотоісторія фоторедактора Reporters Данила Павлова про пацієнтів центру Superhumans у тренуваннях, реабілітації, спілкуванні, русі та радості. Автори: Віра Курико, Войцех Тохман, Даня Бумаценко, Дарка Гірна, Дар'я Безрученко, Лариса Денисенко, Михайло Тюнькін, Наталя Нагорна, Олександр Алфьоров, Олена Лівіцька, Ольга Панфілова, Радомир Мокрик, Слава Балбек, Христина Шалак, Юліана Скібіцька, Юлія Суркова

Про авторів

Віра Курико

Віра Курико

8 книжок

Віра Курико — українська репортерка, авторка книжки «Вулиця причетних. Чернігівська справа Лук’яненка», «Мазепа. Право на шаблю», «Реформа здорової людини. Як лікували українську медицину». Номінантка премії «Книга року BBC-2020». Лауреатка книжкової премії «Літакцент року-2020». Переможниця конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець-2019». Пише для українських видань «Reporters», «The Ukrainians», «Локальна історія», «NV», «Український тиждень» тощо. Більшість репортажів присвячує своєму рідному Чернігів. Уже під час повномасштабного вторгнення Віра повернулася в оточене місто, де фіксувала події у персональному щоденнику. Він став основою репортажу «Сьогодні восьмий день відколи тато на зв'язку», який увійшов до збірки «77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни». Книжка вийшла у видавництві «Лабораторія».
Войцех Тохман
Войцех Тохман — польський журналіст, один із лідерів польської школи літературного репортажу. Автор і ведучий телевізійної програми Ktokolwiek widzial, ktokolwiek wie у 1996-2002 роках. Засновник і волонтер асоціації ITAKA, яка спеціалізується на пошуку зниклих безвісти та підтримці їхніх сімей. У 2002 році Войцех Тохман був номінований на премію імені Даріуша Фікуса, яку присуджує газета Rzeczpospolita, за якість своїх репортажів, що відповідають чистим традиціям газети. У 1987 році ще навчаючись в середній школі дебютував з репортажем про шкільний гардероб на сторінках молодіжного тижневика «Na przełaj». Першим текстом Тохмана була «Казка про доброго бухгалтера». У «Газеті»(переважно в додатку «Дужий формат») публікував репортажі та фейлетони до червня 2019 року. У 1996-2002 роках вів програму на TVP1, присвячену зниклим безвісти, «Ktokolwiek widział, ktokolwiek wie». У 1999 році заснував Фундацію ITAKA, яка займається пошуком зниклих безвісти і допомагає їхнім сім'ям. Зараз він є членом Ради Фонду, а також його засновником. Ініціатор створення клубу HEBAN та координатор його діяльності. У період з 2009 по 2016 рік Фонд HEBAN надавав допомогу дітям у селі Някінама в Руанді. З 2018 року підтримує лікування людей, які страждають на психічні захворювання в Камбоджі. У 2009 році разом з Павлом Гозлінським та Маріушем Щиґелем заснував Інститут репортажу у Варшаві, де створив Faktyczny Dom Kultury та клуб-книгарню Wrzenie Świata на вулиці Ґальчинського у Варшаві. Автор концепції та першої програми Польської школи репортажу, що діє в Інституті репортажу з 2009 року. У 2009-2017 роках — член правління Фундації Інституту репортажу. З 2017 року, як фандрейзер, є членом Ради Фонду. З 2017 по 2019 рік входив до складу міжнародного журі Всесвітньої премії ЮНЕСКО/Гільєрмо Кано за свободу преси (у 2019 році — голова журі).