Новинка
Сто тисяч. Хазяїн
144 грн
для передплатників MEGOGO
Про книжку
Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Іван Карпович Тобілевич, 1845—1907) — український письменник i ерудит, драматург, якого Іван Франко назвав «одним із батьків новочасного українського театру». Артистичний талант Карпенка-Карого дозволяв йому з великим успіхом виступати в усіх класичних жанрах. Та найвищого рівня він досяг у комедії, що була справжньою творчою стихією митця. І хоча писати Іван Карпенко-Карий почав значно пізніше, ніж грати на сцені (перше оповідання було опубліковано 1881 року), він створив 18 оригінальних п’єс, які своєрідно підсумували майже столітній розвиток української драматургії, піднісши її на новий рівень. Його найкращі драми і комедії — «Безталанна», «Мартин Боруля», «Наймичка», «Сава Чалий», «Сто тисяч», «Хазяїн» — і досі не сходять з театральних підмостків, не втративши своєї цінності, вони були й залишаються гордістю національної театральної культури.
Категорії
Про автора
Іван Карпенко-Карий
10 книжок
Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище – Тобілевич) (1845 – 1907) – український письменник, драматург, актор та один із корифеїв українського побутового театру. Іван навчався у Бобринецькому повітовому училищі, а з 1859 року почав працювати писарчуком. Згодом – служив у повітовому суді.
У 1865 році він переїхав до Єлисаветграда. Почав брати участь в аматорських виставах Олександра Тарковського, став членом народовольського гуртка Опанаса Михалевича і публікував літературно-критичні статті. У 1883 році він опублікував своє оповідання «Новобранець» й вступив до театральної трупи Михайла Старицького.
Через рік його було заарештовано й заслано до Новочеркаська – там він написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». Впродовж 1886 – 1887 років він їх опублікував. У 1886 році вийшла перша збірка його драматичних творів. Через два роки, коли з нього зняли нагляд, він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата Панаса Саксаганського. Наприкінці свого життя Іван написав чимало п’єс, серед яких «Хазяїн», «Суєта» та «Житейське море».
