Велика війна професорів. Науки про людину (1912—1923)

«Велика війна професорів» — це новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя війна: «війна духу», битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати «інших» і конструювати «своїх». На інтелектуальному театрі цієї війни імперський спадок переплітався із національними амбіціями та формувалися головні наукові уявлення про простір, тіло й розум — три виміри, з яких поставала модерна нація.

Ґурний показує, що під час Великої війни науки про людину стали важливими елементами політичних стратегій. Інтелектуали задовго до війни шукали відповіді на ідеологічні запити державців, а наукові концепції дедалі більше впливали на геополітику, пропаганду та колективну свідомість. Саме ці уявлення стали одним з інструментів політичної мобілізації у міжвоєнну добу і сформували передумови, що підштовхнули Європу до Другої світової. Водночас ця книжка допомагає зрозуміти сучасну природу російської агресії, оперту на давні імперські моделі, що заперечують окремішність інших націй.