Кайдашева сім’я
432 грн
для передплатників MEGOGO
Про книжку
Тема сімейних чвар невмируща. Дія «Кайдашевої сім’ї», здається, могла відбуватися будь-коли в будь-якому регіоні України. Напевно, саме тому цей твір такий живий і отримує все нові втілення — у театрі, в кіно.
Яскраві описи життя, гумор і прекрасно зафіксована розмовна мова. А головне, вічні персонажі, риси яких можна розпізнати навіть у ваших знайомих — брати, що, подорослішавши, не можуть знайти спільну мову й поділити майно, знервована мати, яка все своє життя присвятила догляду за сім’єю, але й контролю над нею, старий Кайдаш, що дедалі більше втрачає сенс життя і заглядає у чарку. Нечуй-Левицький зображає родину зі свіжими ранами, що залишились після скасування панщини, і крізь сміх у цій історії проступають сльози не лише від сімейних образ, а й від глибоких колоніальних травм.
Автори передмови та післямови: Олена Пелешенко — літературознавиця, літературна критикиня, викладачка кафедри літературознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія». Наталія Ворожбит — українська письменниця, драматургиня, режисерка та сценаристка. Авторка сценарію до телесеріалу «Спіймати Кайдаша». Режисерка повнометражного фільму «Погані дороги».
Категорії
Про автора
Іван Нечуй-Левицький
21 книжка
Іван Нечуй-Левицький (1838–1918) – справжнє ім'я Іван Левицький – український письменник-реаліст періоду пореформеного кріпацтва, етнографіст та фольклорист. Він опирався на свій досвід студента семінарії, а згодом провінційного вчителя, щоб зобразити різні верстви населення, як освічену інтелігенцію, так і нижчі верстви населення в одних із перших соціальних романів в українській літературі. Використання об'єктивної оповіді та фольклорних деталей посилює реалістичний ефект його творів. Писав під різними псевдонімами: Іван Нечуй, І. Баштовий, Гр. Гетьманець та О. Криницький. Найбільш відомий своїми реалістичними романами, такими як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879) та «Маруся Богуславка» (1875).
Народившись у сім'ї священника, Іван пішов слідами батька, здобувши богословську освіту. Закінчивши Київську духовну академію, Левицький здобув ступінь магістра і отримав посаду викладача в Полтавській духовній семінарії. Він продовжив свою викладацьку кар'єру в кількох інших навчальних закладах, поки в 1885 році не переїхав до Києва, де присвятив себе письменницькій діяльності. У Києві Іван Левицький також брав активну участь у Старій Громаді (1859-1876; київська організація, сформована українською інтелігенцією, яка займалася переважно громадською, культурною, політичною та науковою діяльністю). Перші твори Івана Левицького були опубліковані під псевдонімом Іван Нечуй у різних львівських періодичних виданнях, публікував популярні праці з української історії, мови та міфології, а також на інші теми.
