Записки українського самашедшого
Про книжку
Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман.
Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.
У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.
За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.
Категорії
Про автора
Ліна Костенко
4 книжки
Ліна Костенко – українська поетеса-шістдесятниця, письменниця та дисидентка. Ліна народилася 1930 року в місті Ржищеві, а через 6 років переїхала до Києва. Після завершення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького. Костенко була однією з найпримітніших у плеяді молодих українських поетів у період шістдесятників.
На початку 1960-х Ліна також брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. У 1965 році Ліна підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції, а в 1966 році Спілка письменників України влаштувала Ліні Костенко овації за те, що вона чітко відстоювала свою проукраїнську позицію. У 1973 році потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише після відходу Маланчука світ побачили деякі з її поетичних збірок та роман у віршах «Маруся Чурай».
У 2010 році вийшов її перший роман «Записки українського самашедшого», офіційний наклад якого становив 80 тисяч примірників. Ліна Костенко є лауреаткою Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022). У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.
