Бузиновий цар

Ліна Костенко – українська поетеса-шістдесятниця, письменниця та дисидентка. Ліна народилася 1930 року в місті Ржищеві, а через 6 років переїхала до Києва. Після завершення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького. Костенко була однією з найпримітніших у плеяді молодих українських поетів у період шістдесятників.

На початку 1960-х Ліна також брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. У 1965 році Ліна підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції, а в 1966 році Спілка письменників України влаштувала Ліні Костенко овації за те, що вона чітко відстоювала свою проукраїнську позицію. У 1973 році потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише після відходу Маланчука світ побачили деякі з її поетичних збірок та роман у віршах «Маруся Чурай».

У 2010 році вийшов її перший роман «Записки українського самашедшого», офіційний наклад якого становив 80 тисяч примірників. Ліна Костенко є лауреаткою Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022). У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.