Людмила Старицька-Черняхівська. Вибрані твори
Про книжку
«Діамантовий перстень» — історична пригодницька повість, за основу якої авторка взяла оповідки дідуся, колишнього військовика й учасника описаних подій, Віталія Романовича Лисенка. У творі йдеться про події часів польського повстання 1830–1831 років. Головний герой не лише співчуває, а й допомагає в порятунку поляків, що віддавали життя за волю і отчизну — цінності такі близькі свідомому українцю.
Категорії
Про автора
![Людмила Старицька-Черняхівська](https://i.mbooks.com.ua/image-resize/?image=https://i.mbooks.com.ua/media/authors/ab6eda55-db36-425c-9b62-d2120f7373ad/images/488b1f8385bb4a0cb36e87f416ac3b56.jpeg&width=1440&quality=75)
Людмила Старицька-Черняхівська
3 книжки
Людмила Старицька–Черняхівська (1868 – 1941) – українська письменниця та громадська діячка жіночого руху. З самого дитинства дівчина віршувала та складала казки. Згодом почала навчатися в приватній гімназії Віри Миколаївни Ващенко-Захарченко. Гімназистки видавали свій рукописний журнал, для якого Людмила написала повість «За Україну» та кілька сатиричних віршів.
У 1888 – 1893 роках Людмила брала участь у діяльності гуртка «Плеяда». У роки Першої світової Людмила була сестрою милосердя та брала активну участь у роботі Київського комітету. У 1917 році вона була обрана до Української Центральної Ради. Того ж року вона взяла участь у заснуванні Товариства (комітету) «Український національний театр». У 1919 році Людмила стала співзасновницею і заступницею голови Національної ради Українських жінок у Кам'янці-Подільському, а впродовж наступних років вона працювала у Всеукраїнській академії наук.
14 січня 1930 року Людмилу було заарештовано: її було засуджено до 5 років позбавлення волі, та 4 червня того ж року строк жінки було замінено на умовний. Після звільнення вона була вислана до тодішнього міста Сталіно, де займалася перекладацькою діяльністю. У 1941 році Людмилу звинуватили в антирадянській діяльності та вивезли конвоєм до Казахської РСР. Жінка померла в дорозі.