Книга піску
297 грн
для передплатників MEGOGO
Про книжку
Борхес (1899—1986) — майстер короткої форми, у своїх фантастичних оповіданнях, новелах і притчах спирається на уяву. Його твори часто мають несподіваний початок. У них всесвіт гармонійний та філософський, який тонко описаний у фантазіях. До видання увійшли прозові твори зі збірок «Вигадані історії», «Книга піску», «Пам’ять Шекспіра». В оповіданнях митець розкриває парадокс людського буття в загадковому та незрозумілому світі. На думку Борхеса, збірка «Книга піску», написана в його останні дні, — найкраща книга. «Пам’ять Шекспіра» є продовженням мотивів, які є в «Книзі піску». За допомогою символів і метафор описує простір, час, смерть, самотність.
Категорії
Про автора
Хорхе Луїс Борхес
11 книжок
Аргентинський прозаїк, поет і публіцист. Борхес визнаний одним з найвидатніших письменників XX сторіччя.
Хорхе Франсіско Ісідоро Луїс Борхес Асеведо (ісп. Jorge Francisco Isidoro Luis Borges Acevedo) народився 24 серпня 1899 року в буенос-айреському районі Палермо у родині аргентинського адвоката Хорхе Гільєрмо Борхеса та шляхетної уругвайки Леонор Асеведо Суарес. Велику частину дитинства Хорхе провів в домашній обстановці, де було прийнято говорити як іспанською, так і англійською мовами,
Початок 1950-х років ознаменувався визнанням таланту Борхеса в Аргентині і за її межами. 1950 року Аргентинська спілка письменників обрала його своїм президентом, яким він пробув три роки.
У Парижі був надрукований перший переклад Борхеса французькою — «Вигадки» (ісп. Ficciones, 1944). У той же час у Буенос-Айресі виходить серія оповідань «Смерть і бусоль», де боротьба людського інтелекту з хаосом постає як кримінальне розслідування. 1952 року письменник публікує есе про особливості аргентинської іспанської «Мова аргентинців». 1953 року деякі оповіданні зі збірки «Алеф» перекладаються французькою у вигляді книги «Хитросплетіння» (фр. Labyrinths). Того ж року видавництво «Emecé» починає публікувати повне зібрання творів Борхеса. 1954 року режисер Леопольдо Торре Нільссон знімає фільм «Дні ненависті» за оповіданням Борхеса.
1955 року після військового перевороту, який скинув уряд Перона, Борхес був призначений директором Національної бібліотеки Аргентини і займав цю посаду до 1973. На початку 1950-х років він повернувся до поезії.
У цей же час на вершині своєї кар'єри Хорхе Луїс Борхес, як і його батько колись, втрачає зір, лікар забороняє йому читати і писати. Ця обставина цілком змінює його літературну працю. Тим не менше, він не полишає свою письменницьку, викладацьку і дослідницьку діяльність.
У 1961 Борхес розділив з С. Беккетом Міжнародну видавничу премію у розмірі 10 тисяч доларів. Ця нагорода зробила письменника всесвітньо відомим і стимулювала переклад його творів багатьма мовами: шведською, норвезькою, данською, польською, португальською, івритом, фарсі, грецькою, словацькою, арабською тощо. Вийшла друком антологія Борхеса. Разом з матір'ю він був запрошений до США, де протягом шести місяців читав курс аргентинської літератури.
1972 року Хорхе Луїс Борхес їде до США, де отримує численні відзнаки і читає лекції у кількох університетах. 1973 року він отримує звання почесного громадянина Буенос-Айреса і йде з посади директора Національної бібліотеки.
1975 року відбувається прем'єра фільму «Мрець» Ектора Олівери за однойменним оповіданням Борхеса. Того ж року у віці 99 років помирає мати письменника. З цього моменту у подорожах його супроводжує колишня співучениця Марія Кодама, з якою він одружується 26 квітня 1986 року.
У 1979 Борхес отримав Премію Сервантеса — найпрестижнішу в іспаномовних країнах нагороду за заслуги в області літератури. Його останньою прижиттєвою публікацією була книга «Атлас» (ісп. Atlas, 1985) — збірка віршів, фантазій і дорожніх нотаток.
1986 року видатний аргентинець переїжджає до Женеви, де й помирає 14 червня у віці 86 років від раку печінки і емфіземи легень.
