Воєнний стан. Антологія

Оксана Забужко – українська письменниця, поетеса, есеїстка, літературознавиця та філософиня. Одна з найвпливовіших інтелектуалок сучасної України, чиї твори перекладені багатьма мовами й стали знаковими для української літератури після здобуття незалежності. Її творчість поєднує глибокий психологізм, феміністичний погляд на суспільство та переосмислення історичних процесів.  

Літературну діяльність Забужко розпочала з поезії – ще в дитинстві писала вірші, які батько дбайливо збирав. Однак її перша збірка так і не вийшла друком через політичні обставини. Вона здобула філологічну освіту, а згодом захистила дисертацію з естетики. Працювала викладачкою, а після здобуття Україною незалежності активно долучилася до літературного процесу. Проривом став роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), який викликав суспільний резонанс і відкрив нову сторінку в українській прозі.  

У творчому доробку Забужко понад два десятки книжок – поезія («Травневий іній»), проза («Сестро, сестро», «Музей покинутих секретів»), літературознавчі та філософські праці («Notre Dame d'Ukraine», «Філософія української ідеї», «Шевченків міф України»), есеї («З мапи книг і людей», «І знову я влізаю в танк»). Після 2022 року активно працює над темою російсько-української війни – її книга «Найдовша подорож» отримала міжнародне визнання.

Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для мертвого півня» (2004), романів «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), збірок есеїстики «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Моя Європа» (спільно з А. Стасюком, 2000), «Диявол ховається в сирі» (2006), «замість-роману» «Таємниця» (2007), «Лексикон інтимних міст» (2011) та ін. Перекладає з німецької, російської, польської та англійської мов. Тексти Андруховича перекладено багатьма мовами. Лауреат премії «Благовіст» (1993), премії Рея Лапіки (1996), премії ім. Гердера (2000), спеціальної Премії миру ім. Е. М. Ремарка (2005), Лейпцизької книжкової премії (2006), літературної премії Центральної Європи Angelus (2006), премії ім. Г. Арендт (2014) та Премії Вілениці (2017).

Тарас Прохасько – український письменник, есеїст та журналіст, представник станіславського феномену, який сформувався в Івано-Франківську після розпаду СРСР. Прозу Прохаська, біолога за освітою, часто називають «рослинною філософією життя» за її щільний і медитативний характер, намагання вибудувати філософський погляд з аналогіями до інших форм життя..

Член Українського ПЕН-клубу та Асоціації українських письменників. Прохаська вважають одним з найкращих українських есеїстів: він отримав дві престижні премії за есеїстику — премія імені Юрія Шевельова за книгу «Одної і тої самої» в 2013-му і Шевченківська премія за збірку есеїв «Так, але…» у 2020-му.

Головним твором Прохаська є роман «НепрОсті», який вийшов в 2002 році. Це «альтернативна» історія Карпат у першій половині XX століття. Роман входить до 100 найкращих українських літературних творів (за версією Українського ПЕН-клубу). І також він увійшов до збірки «ботакЄ», яка стала Книгою року у 2011 році. Лауреат літературної премії імені Джозефа Конрада 2007 року, яка заснована Польським інститутом у Києві. Отримав премію «Книга року BBC» за книгу есеїв «Так, але…» у 2019 році.

Сергій Жадан – український поет, прозаїк, есеїст та перекладач. Фронтмен рок-гурту «Жадан і Собаки», громадський діяч та волонтер. Опублікував понад два десятки книжок, серед яких є поетичні збірки, збірки оповідань та романи.

У 2014 році отримав нагороду «Книга десятиліття» від Української служби BBC за роман «Ворошиловград», а також став лауреатом премії «Книга року Української служби BBC» у 2006 та 2010 роках. Лауреат премії імені Губерта Бурди для молодих поетів (Австрія, 2006), літературної премії імені Яна Міхальського (Швейцарія, 2014) та Центральноєвропейської літературної премії «Ангелус» (Польща, 2015). 

Переклади його творів з'являлися у PEN Atlas, Eleven Eleven, Mad Hatters Review, Absinthe, International Poetry Review, а також в антологіях New European Poets (2008) та Best European Fiction (2010). Збірку перекладів англійською мовою вибраних поезій Сергія Жадана «Те, чим ми живемо, те, заради чого вмираємо» (What We Live For, What We Die For) відзначили премією Американської Асоціації новочасних мов, а The New York Times Book Review вніс видання до списку рекомендованих книжок 2019 року.