Невпокій в культурі
Das Unbehagen in der Kultur
Про книжку
У пізньому есеї «Невпокій в культурі» (1930), одному з найвідоміших, але й найскладніших своїх творів, Зиґмунд Фройд (1856–1939) досліджує динамічні та афективні основи процесу культури. В парадигмі «другої теорії потягів» та «другої топіки» — структурної теорії психічного апарату — він переосмислює і водночас поглиблює свої давніші міркування про виникнення і логіку культури й цивілізації. Концептуальним ядром є спостереження: розвиток культури неминуче пов'язаний з наростанням почуття провини. Пильно простежений також метапсихологічно виснуваний взаємозв'язок між культурно зумовленою відмовою від задоволення потягів, усамостійненням потягу смерті і вивільненням внутрішньої деструктивності. «Невпокій в культурі» — один із найзначущіших психоаналітичних внесків до культурної антропології та один із найвпливовіших творів сучасності.
Категорії
Про автора
Зиґмунд Фройд
5 книжок
Зиґмунд Фройд (1856-1939) – австрійський невролог і засновник психоаналізу. Фройда справедливо можна назвати найвпливовішим інтелектуальним законодавцем своєї епохи. Створений ним психоаналіз був водночас і теорією людської психіки, і терапією для полегшення її хвороб, і оптикою для інтерпретації культури та суспільства.
Попри неодноразову критику, спроби спростувати роботу Фройда, її чари залишалися потужними і після його смерті, і в сферах, далеких від психології у вузькому розумінні цього терміну. Якщо, як колись стверджував американський соціолог Філіп Ріфф, "психологічна людина" витіснила такі попередні поняття, як політична, релігійна чи економічна людина, як домінуючий образ себе у 20-му столітті, то значною мірою це сталося завдяки силі бачення Фройда і, здавалося б, невичерпності інтелектуальної спадщини, яку він залишив по собі.
