Забобон
Немає на полицях
Немає на полицях
Про книжку
«Забобон» – одна з найблискучіших сатиричних повістей у нашій літературі, сповнена іскристого сміху і дотепу. Перед нами проходить ціла галерея кумедних персонажів. Недарма видатний етнограф Володимир Гнатюк, прочитавши «Забобон», сказав Мартовичу: «Знаєте приповідку, що багато на світі дурнів, та не разом ходять? А у вас у повісті зовсім інакше. Де ви таку чудову колекцію їх поназбирували?» І справді, в цьому світі безглуздя, який так майстерно змалював письменник, нема позитивних персонажів, бо кожен з них в собі ховає якусь таємницю, кожен, якщо не пришелепуватий, то смішний. А найголовніше, що повість не втратила своєї актуальності у наш час, бо в багатьох героях читач завиграшки упізнає і сучасних блазнів. У книзі також вміщено новели «Мужицька смерть» та «Грішниця».
Категорії
Про автора
Лесь Мартович
2 книжки
Лесь Мартович (справжнє ім’я: Олекса Семенович Мартинович) — український письменник, правник і громадський діяч. У дитинстві Лесь навчався в сільській школі, а після її закінчення в 1882 році вступив до Коломийської гімназії, де й познайомився з Василем Стефаником та Марком Черемшиною. У 1889 році він опублікував свій перший твір — оповідання «Не-читальник». Через рік його було звільнено з Коломийської гімназії, тож він був вимушений закінчувати гімназію імені Франці Йозефа, після закінчення якої він записався на юридичний факультет Чернівецького університету.
У 1895 році він успішно склав екзамен й здобув право працювати помічником адвоката. Лесь також активно займався громадськими справами: вивчав і збирав фольклор, брав участь у діяльності нелегальних гуртків тощо. Був редактором газет «Хлібороб» та «Громадський голос». У 1898 році перебрався до Львова й перевівся на навчання до Львівського університету — тоді й розпочався активний етап його творчості. Диплом про навчання він здобув тільки в 1909 році й тоді ж відкрив власну адвокатську контору, яку через рік був вимушений закрити. Лесь був автором близько тридцяти оповідань — свою письменницьку кар’єру він почав ще в гімназії. Він входив до творчого об’єднання «Покутська трійця». Серед його творчого доробку такі оповідання, як «Лумера», «Іван Рило», «Мужицька смерть», «За топливо», «За межу» та чимало інших. Помер Лесь у 1916 році у віці 44 років.
