Скіфська Одіссея
Про книжку
Герой поеми-балади Ліни Костенко «Скіфська одіссея» — молодий Грек з Ольвії-Миколаєва — два з половиною тисячоліття тому рушив у плавання Дніпром, а тоді — Борисфеном — у напрямку майбутнього Києва, пізнаючи грецький і скіфський світи Припонтиди. Це був також час народження Європи серед мурів Афін. У поемі, написаній іскрометно й іронічно, постає багатостолітня — реальна й міфічна — стихія творення України на перетині західної і східної цивілізацій, а сама Україна бачиться як невід’ємна частина культури європейського Середземномор’я. Поема набуває особливої актуальності сьогодні: анексія Криму, а тепер війна росії проти України стали наступом і на античне минуле України. Спроба перетворити наш елліністичний Південь на зону насилля, смерті, руйнацій отримує в цій поемі гостру і дотепну життєствердну відповідь.
Категорії
Про автора
Ліна Костенко
4 книжки
Ліна Костенко – українська поетеса-шістдесятниця, письменниця та дисидентка. Ліна народилася 1930 року в місті Ржищеві, а через 6 років переїхала до Києва. Після завершення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького. Костенко була однією з найпримітніших у плеяді молодих українських поетів у період шістдесятників.
На початку 1960-х Ліна також брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. У 1965 році Ліна підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції, а в 1966 році Спілка письменників України влаштувала Ліні Костенко овації за те, що вона чітко відстоювала свою проукраїнську позицію. У 1973 році потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В. Маланчуком. Лише після відходу Маланчука світ побачили деякі з її поетичних збірок та роман у віршах «Маруся Чурай».
У 2010 році вийшов її перший роман «Записки українського самашедшого», офіційний наклад якого становив 80 тисяч примірників. Ліна Костенко є лауреаткою Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022). У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.
