Вежа через "О"

Оксана Забужко – українська письменниця, поетеса, есеїстка, літературознавиця та філософиня. Одна з найвпливовіших інтелектуалок сучасної України, чиї твори перекладені багатьма мовами й стали знаковими для української літератури після здобуття незалежності. Її творчість поєднує глибокий психологізм, феміністичний погляд на суспільство та переосмислення історичних процесів.  

Літературну діяльність Забужко розпочала з поезії – ще в дитинстві писала вірші, які батько дбайливо збирав. Однак її перша збірка так і не вийшла друком через політичні обставини. Вона здобула філологічну освіту, а згодом захистила дисертацію з естетики. Працювала викладачкою, а після здобуття Україною незалежності активно долучилася до літературного процесу. Проривом став роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), який викликав суспільний резонанс і відкрив нову сторінку в українській прозі.  

У творчому доробку Забужко понад два десятки книжок – поезія («Травневий іній»), проза («Сестро, сестро», «Музей покинутих секретів»), літературознавчі та філософські праці («Notre Dame d'Ukraine», «Філософія української ідеї», «Шевченків міф України»), есеї («З мапи книг і людей», «І знову я влізаю в танк»). Після 2022 року активно працює над темою російсько-української війни – її книга «Найдовша подорож» отримала міжнародне визнання.

Любко Дереш (повне ім’я: Любомир Андрійович Дереш) – сучасний український письменник. Любко навчався в середній школі № 2 міста Пустомити, а згодом закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету. Першою публікацією письменника став його роман «Культ». Нині ж Любко вважається одним із найбільш відомих сучасних українських авторів. Його творчий доробок нараховує такі популярні романи, як «Спустошення», «Трохи пітьми», «Там, де вітер» та багато інших.

Катерина Калитко – українська поетеса, письменниця та перекладачка, відзначена багатьма нагородами, волонтерка. Входить до Українського ПЕН-клубу. Авторка цілого ряду поетичних збірок, її вірші з'являлися в численних антологіях української літератури. Калитко також опублікувала дві книжки оповідань «М.істерія» та «Земля загублених, або маленькі страшні казки», яка перемогла в українському конкурсі «Книга року ВВС-2017» та стала лауреатом літературної премії імені Джозефа Конрада 2017 року, присудженої Польським інститутом у Києві - за «письменництво, яке порушує актуальні проблеми, змушує замислитися та розширює знання про інші культури». У 2023 році здобула престижну американську літературну премію The Pushcart Prize за текст з перекладеної збірки «Ніхто нас тут не знає, і ми – нікого» (у виданому в Америці варіанті – «Nobody Knows Us Here and We Don’t Know Anyone»). Лауреатка Шевченківської премії в номінації «Література» за поетичну збірку «Орден мовчальниць». Її вибрані твори перекладені більш ніж десятьма мовами, серед яких англійська, польська, німецька, іврит, вірменська, італійська, сербська. Калитко – визнана перекладачка, яка перекладає українською мовою твори боснійської, хорватської та сербської літератури, зокрема, перекладала твори таких авторок і авторів, як Адіса Башич, Ненад Величкович та Міленко Єрґович. У 2014 році отримала премію «Метафора» за переклад творів Єрґовича. Вона була лауреатом багатьох літературних стипендій, серед яких стипендія Центральноєвропейської ініціативи для письменників-резидентів у 2015 році. Калитко також є засновницею фестивалю короткого оповідання «Intermezzo», єдиного в Україні фестивалю, присвяченого виключно жанру короткого оповідання.

Макс Кідрук — письменник, тревел-блогер, автор романів «Доки світло не згасне назавжди», «Де немає Бога», «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо», «Твердиня», а також низки тревелогів.

Навчався у фізико-математичному класі з посиленим вивченням іноземної мови. У 2001 році закінчив школу із золотою медаллю. 2007 року Максим Кідрук виграв грант на навчання за кордоном і виїхав на проживання до Стокгольму, де вступив до аспірантури Королівського технологічного інституту. Наукового ступеня у Швеції не отримав через те, що достроково покинув аспірантуру. Почав мандрувати Європою. У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.

У 2022 Макс Кідрук відкрив власне видавництво — «Бородатий Тамарин».