Шопенгауер як вихователь. Сутінки ідолів
171 грн
для передплатників MEGOGO
Про книжку
Фрідріх Ніцше (1844–1900) – видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях – він називав себе філософом неприємних істин.
В нашому виданні представлено дві роботи Ніцше: «Шопенгауер як вихователь» (1874) та «Сутінки ідолів» (1888). В першій з них Ніцше звертається до філософії Артура Шопенгауера, який був представником філософії волюнтаризму. Воля, в його розумінні, була тим космічним принципом, на якому базується Всесвіт. Захоплення метафізикою та етикою Шопенгауера мало неабиякий вплив на творчість самого Ніцше – його головний, хоч і не завершений, твір має назву «Воля до влади» (1886–1888). «Сутінки ідолів» зачіпає актуальну для кінця ХІХ – початку ХХ століття тему деградації європейської цивілізації та культури з її потягом до декадансу і смерті. В цій роботі Ніцше піддає критиці творчість тих мислителів і письменників, з якими не погоджується – від Платона до Руссо.
Категорії
Про автора
Фрідріх Ніцше
5 книжок
Фрідріх Ніцше (1844 – 1900) – німецький філософ, психолог і філолог. Представник ірраціоналізму. Ніцще народився у родині лютеранського пастора. Під час навчання в гімназії парубок виявив неабиякі здібності до філології та музики. Ще з дитинства Ніцше писав вірші та музичні твори. У 1864– 1869 роках вивчав теологію та класичну філологію в Боннському і Лейпцизькому університетах. Згодом його було мобілізовано до прусської армії, але травма змусила його демобілізуватися.
З 70-тих років Ніцше пише свої перші праці, серед яких «Походження трагедії з духу музики», «Філософія в трагічну епоху Греції», «Про істину й неправду в позаморальному розумінні» та «Наука й мудрість у боротьбі». У своїх творах він піддавав критиці релігійні, культурні та моральні питання свого часу, що й послугувало тому, що він розробив власну етичну теорію. Його твори мають переважно афористичний характер – він був, скоріше, літературним філософом, аніж академічним, що особливо підкреслила його праця «Так казав Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого». Помер Ніцше у 1900 році.
