Цієї ночі сніг упав
Немає на полицях
Немає на полицях
Опис
Ця антологія — подорож зимою крізь поезію. Вона починається з класичних голосів і веде до сучасних, від спокійних описів снігу до тривожних віршів про війну. Тут — Різдво, очікування, дитинство, втома, молитва і світло, що з’являється навіть у найтемнішу ніч. Вірші розміщені у часовій послідовності — щоб м’яко пройти шлях від покоління до покоління, від минулого до теперішнього. Її доповнюють теплі, яскраві ілюстрації, сповнені світла і затишку. Це книга, якою хочеться поділитися — як листівкою, як знаком турботи для тих, хто поруч.
До збірки увійшли поезії Євгена Маланюка, Богдана-Ігоря Антонича, Івана Малковича, Мар'яни Савки, Сергія Жадана, Богдани Матіяш, Катерини Калитко, Артура Дроня та інших.
Категорії
Про авторів
Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Народився 19 березня 1895 року в Києві. 1902 року помер батько письменника й родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім (з осені 1908 року) у приватній гімназії в Києві. Змалку познайомився з композитором Миколою Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом Саксаганським, етнографом та фольклористом Олександром Русовим, які справили на нього великий вплив.
Деякий час він жив і виховувався в родинах Миколи Лисенка та Олександра Русова. Після закінчення приватної гімназії Науменка Рильський у 1915—1918 роках навчався на медичному факультеті Київського імператорського університету Святого Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, але через події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. У 1919—1929 роках учителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на «робітничому факультеті» Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.
1931 року його арештували органами НКВС, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в Уфі, а потім у Москві. У 1944—1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. Помер 24 липня 1964 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
