Майстер корабля. Байгород

Юрій Яновський – український письменник, редактор і журналіст кількох періодичних видань, редактор і сценарист, художній керівник Одеської кінофабрики. Як літератор Яновський дебютує віршем «Море» (російською мовою) під псевдонімом Георгій Ней у газеті «Пролетарська правда», завдяки чому його помічає Михайль Семенко. Лідер футуристів стає метром талановитого початківця й уводить його в літературу: у 1924 р. у «Більшовику» Яновський публікує вірш «Дзвін» (українською) та стає позаштатним кореспондентом газети. Приєднується до футуристичного руху, вступає до організацій «Комункульт» і «Жовтень», знайомиться з Миколою Бажаном.

Згодом переїздить до Харкова, працює там редактором, публікує першу збірку оповідань «Мамутові бивні» (1925), а потім дебютує як сценарист, створюючи сценарій до фільму «Гамбург». У 1926 р. Юрій Яновський стає художнім керівником Одеської кінофабрики й долучається до роботи над багатьма фільмами. Робота на кінофабриці наклала відбиток на всю подальшу творчість митця. Кінематографічний досвід лежить в основі його першого роману «Майстер корабля» (1928 р.), перенесений в есей «Голлівуд на березі Чорного моря». Романи «Чотири шаблі» (1931) та «Вершники» (1935) – дуже кінематографічні, за «Вершниками» у 1939 навіть виходить однойменний фільм, також письменник створює кілька кіноповістей.

Помер Юрій Яновський у віці 52 років 25 лютого 1954 р. у Києві.

Перед вами серія «Неканонічний канон», покликана перевідкрити знайомих незнайомців. У ній ви знайдете цілий спектр українських авторів та їхніх творів — від Підмогильного і Багряного до Хвильового та Йогансена, від вишуканого інтелектуального роману до динамічного пригодницького, від новаторської урбаністичної прози до психологічних текстів.

Кожен текст супроводжується ключами для прочитання від українських літературознавців. Вони розкажуть, на що варто звернути увагу, і допоможуть подивитися на тексти українських класиків по-новому.