Під скляним ковпаком

Сильвія Плат (1932-1963) – псевдонім Вікторія Лукас – американська поетеса, чиї найвідоміші твори, яскраво виражають почуття відчуження і саморуйнування, тісно пов'язане з її особистим досвідом і, як наслідок, зі становищем жінок в Америці середини 20-го століття.

Плат опублікувала свій перший вірш у віці восьми років. Брала участь і перемагала в багатьох літературних конкурсах, а ще в старших класах школи продала свій перший вірш до "Christian Science Monitor", а перше оповідання — до журналу "Seventeen". У 1951 році вона вступила до Коледжу Сміта на стипендію, а в 1952 році стала лауреатом конкурсу художньої літератури журналу "Мадемуазель".

У Сміт-коледжі Плат досягла значних мистецьких, академічних і соціальних успіхів, але вона також страждала від важкої депресії, намагалася покінчити життя самогубством і пройшла період психіатричної госпіталізації. Закінчила Сміт з найвищою відзнакою і продовжила навчання в Ньюнем-коледжі в Кембриджі, Англія, за стипендією Фулбрайта. У 1956 році вийшла заміж за англійського поета Теда Г'юза; у них народилося двоє дітей. Подружжя розлучилося у 1962 році, після роману Г'юза з іншою жінкою. Згодом Плат викладала англійську мову в Коледжі Сміта. У 1960 році, невдовзі після повернення до Англії разом із Г'юзом, вийшла її перша збірка віршів, яка отримала схвальні відгуки.

Її роман «Під скляним ковпаком» був опублікований у Лондоні в 1963 році під псевдонімом Вікторія Лукас. Протягом останніх трьох років життя Плат відмовилася від обмежень і умовностей, які обмежували більшу частину її ранньої творчості. Вона писала з великою швидкістю. Тривога, розгубленість і сумніви, що переслідували її, трансформувалися у вірші великої сили. Її вірш "Тато" та кілька інших досліджують її конфліктні стосунки з батьком, Отто Плат, який помер, коли їй було вісім років. У 1963 році, після цього сплеску продуктивності, вона наклала на себе руки.