Нас кличуть гудки. Вибрані твори

«Дивіться ж, бережіть свій скарб... працюйте... і пишіть...» — такими словами І. Франко напучував на той час авторку-початківицю, а згодом — непересічну письменницю-модерністку, перекладачку, феміністку Наталю Романович-Ткаченко (1884–1933). А втім, попри активну діяльність, вона є однією з несправедливо забутих постатей початку ХХ ст., а її літературна спадщина — мала проза, повісті, романи, п’єси, спогади, численні переклади — майже незнана серед широкої читацької спільноти.

У книжці Н. Романович-Ткаченко «Нас кличуть гудки» подано нариси, оповідання, спогади, друковані за життя письменниці. Вона пише про буремну добу початку ХХ ст. Її твори — почасти автобіографічні — пронизані настроями епохи, оповідають про події та долі людей на межі століть. У них розкрито конфлікт старої й нової моралі, суспільну психологію тих часів, порушено питання жіночої емансипації, кохання і одруження, внутрішньої свободи в щасливому шлюбі. Її героїні дошукуються гармонійного поєднання особистого життя, материнства і громадської діяльності. З-під пера авторки прозирає ідеал жінки — як незалежної, сильної, інтелектуальної, творчої особистості. А тексти наповнено атмосферою шаленого темпу тогочасного життя, його стрімкого руху й мінливості, що цілком притаманно і нашому буремному часу.