Посмертні записки Піквікського клубу

1836 року лондонське видавництво «Чепмен і Голл» на­дру­кувало перші випуски «Посмертних записок Піквік­ського клубу», молодий автор яких сховався під псевдонімом «Боз». Тоді, мабуть, ще ніхто не думав, що цьому творові судилося стати визнаним шедевром світового гумору й сатири, що головні його персонажі — симпатичний дивак Семюел Піквік, його дотепний слуга Сем Веллер та їхні численні приятелі й знайомі — стануть улюбленими літературними героями англійських читачів, а публікація твору відкриє шлях до світової слави видатному англійському письменнику Чарльзу Дікенсу, чиєму таланту, зокрема, віддавали належну шану Тарас Шевченко та Іван Франко.