Два гетьмани

Історичний роман «Два гетьмани» висвітлює події маловідомої широкому загалові доби української історії — від злощасної Полтавської баталії до першого скасування гетьманської влади на Лівобережній Україні. У центрі твору стоять дві видатні постаті тогочасного українського суспільства — гетьмани Іван Ілліч Скоропадський і Пилип Степанович Орлик.

Різні вони за віком, за вдачею, діють у різних умовах, але поєднані однією ідеєю: відстояти рідний край від посягань московської імперської влади. Різними шляхами йдуть вони до цієї мети: Орлик прагне створити антимосковську коаліцію держав і за її допомогою збройною силою визволити Україну; Скоропадський же, навпаки, намагається порозумітися з царським урядом, щоб зберегти бодай частку колишньої свободи й суверенності. Обидва гетьмани зазнають невдачі — іноземні держави дбають лише про власний інтерес, самостійна Україна їм байдужа; автономна Україна всередині самодержавної імперії просто неможлива, і тому кінець Гетьманщини просто неминучий.

Помирає в тузі зневажений царем Скоропадський, закликаючи свого наступника Полуботка якомога боронити козацьку волю, помирає на чужині у злиднях всіма позабутий Орлик, покладаючи останню надію на сина Григора… Та не вмирає український народ. Родина козаків Непорожніх, попри всі біди й негаразди, живе, житиме й надалі. І в тім запорука безсмертя України.